Хлібний пильщик чорний

Хлібний пильщик чорний (Trachelus tabidus) — комаха родини стеблових пильщиків, що завдає відчутної шкоди зерновим культурам. Доросла особина має струнке чорне тіло завдовжки до 9 мм з характерними жовтуватими відмітками.

Личинка є безногою, має білувато-жовте забарвлення, S-подібно зігнуту форму та специфічний відросток на кінці черевця, що є важливою ознакою для ідентифікації виду.

Яйця комах розміщуються самкою безпосередньо всередині стінки стебла злаку, де вони захищені від зовнішнього впливу та забезпечені початковим кормом.

Життєвий цикл триває протягом одного року, причому основна частина часу (в стадії личинки) проходить всередині соломини, де комаха успішно перезимовує.

Весняний розвиток включає стадії лялечки та вихід імаго, які після спарювання починають новий цикл відкладання яєць у тканини молодих рослин.

Личинки цього шкідника активно поїдають внутрішні тканини стебел пшениці, жита, ячменю та пирію, що порушує процеси живлення та розвитку колоса.

Наслідком такого пошкодження стає неповний налив зерна, його дрібність, а також загальне пригнічення рослини в період формування врожаю.

Найнебезпечнішою дією личинки є підпилювання стебла зсередини біля самої основи перед підготовкою до зимової діапаузи, що призводить до механічної слабкості стебла.

Внаслідок витончення стінок соломини навіть при незначних поривах вітру відбувається масове вилягання посівів, що ускладнює процес механізованого збирання.

За умов високої чисельності шкідника на полі втрати врожаю можуть сягати 20–30% через неможливість зібрати врожай, що залишився на землі.

Візуально пошкодження можна помітити за наявністю тьмяного забарвлення колосків, які дочасно виглядають як білоколосиця на фоні зелених рослин.

Розрізавши стебло, агроном знайде ходи, заповнені характерною темною борошнистою масою, яка є продуктами життєдіяльності личинки пильщика.

Поява на полі «ідеально підрізаних» стебел, що лежать на землі, є беззаперечним доказом того, що посіви уражені личинками цього шкідника.

Огляди в період перед жнивами дозволяють виявити поодинокі екземпляри шкідників, що переміщуються у нижню частину стебла для заляльковування.

У суху погоду пошкоджені стебла легше ламаються при дотику, що є надійним показником присутності шкідника в посівах зернових.

Найбільш дієвим заходом проти цього виду є проведення швидкого збирання врожаю, що мінімізує час для доступу личинки до основи стебла.

Оранка стерні восени є обов’язковим заходом, який дозволяє перевернути пласт ґрунту і знищити личинок, що зимують у залишках стебел.

Використання сортів зернових з товстішою стінкою соломини утруднює розвиток личинки, що дозволяє зменшити рівень шкодочинності на полях.

Інсектициди системної дії доцільно застосовувати лише за умови досягнення економічного порогу шкідливості під час активного літу імаго.

• Дотримання просторової ізоляції між посівами.
• Видалення бур'янів-злаків навколо полів.
• Залучення ентомофагів для природного регулювання чисельності.