Хлібний пильщик

Хлібний пильщик Cephus pygmaus — комаха ряду перетинчастокрилих. Доросла особина має струнке чорне тіло завдовжки 8–10 мм із жовтими смугами на черевці та прозорі крила.

Личинка пильщика S-подібно вигнута, білуватого кольору з темною головою. Довжина зрілої личинки становить 10–12 мм, вона живе всередині стебла злакових рослин.

Самки мають розвинений яйцеклад, за допомогою якого вони проколюють стінки стебла і розміщують яйця по одному. Яйця світлі, овальні, досить дрібні.

Розвиток личинок відбувається виключно в порожнині стебла, де вони харчуються внутрішніми тканинами, поступово рухаючись вниз до кореня.

Комахи активні у сонячні дні, під час похмурої погоди вони малорухливі і ховаються у густому листі злаків, що ускладнює їх виявлення.

Головними об'єктами ураження є колосові культури: озима та яра пшениця, ячмінь, жито. Рідше шкідник заселяє дикі злакові трави, що ростуть поблизу полів.

Шкідливість полягає в руйнуванні внутрішньої частини стебла. Це перериває постачання поживних речовин до колоса, що призводить до формування щуплого зерна.

У міру розвитку личинка вигризає внутрішні тканини, роблячи стебло порожнім і крихким. Це стає головною причиною вилягання посівів перед жнивами.

Через вилягання значна частина врожаю не збирається комбайнами, що призводить до прямих втрат зерна на полях під час збиральної кампанії.

Пошкоджені посіви характеризуються нерівномірним дозріванням, що створює додаткові труднощі при налаштуванні збиральної техніки та контролі якості врожаю.

Розвиток шкідника проходить в одній генерації на рік. Зимують личинки всередині кокона, розміщеного в основі стебла нижче рівня поверхні ґрунту.

Навесні, під час прогрівання ґрунту, личинки заляльковуються. Виліт імаго зазвичай збігається з фазою виходу в трубку та колосіння основних зернових культур.

Дорослі особини живуть недовго, проте в цей період вони активно спаровуються та відкладають яйця в найрозвиненіші стебла рослин.

Ембріональний розвиток триває близько 7–14 днів залежно від погодних умов. Відроджені личинки одразу починають прогризати ходи всередині стебла.

Завершення харчування личинок припадає на кінець воскової стиглості зерна, після чого вони готують «зимову камеру» в нижній частині стерні.

Візуально пошкоджені рослини можна розпізнати за передчасним пожовтінням колоса, який передчасно стає білястим на фоні зеленого поля.

При обстеженні стебла можна знайти вхідні отвори, зроблені яйцекладом самки, а всередині — продукти життєдіяльності личинки у вигляді бурого борошна.

Наявність личинки всередині стебла перевіряється розрізом — всередині замість цільної тканини виявляються ходи, забиті екскрементами шкідника.

Характерною ознакою є «підпиляні» стебла, які легко ламаються біля самої основи навіть при невеликому вітрі, утворюючи осередки полеглого хліба.

Після жнив на полі можна виявити стерню, яка легко відокремлюється від кореня через механічне пошкодження личинкою внутрішньої порожнини стебла.

Агротехнічний захист включає обов'язкове лущення стерні після жнив та проведення глибокої зяблевої оранки для знищення зимуючих личинок.

Раціональна сівозміна та просторова ізоляція посівів від минулорічних полів зернових значно зменшують чисельність популяції пильщика.

Використання стійких сортів з товстостінними стеблами значно обмежує можливості личинок щодо живлення та подальшого розвитку всередині рослини.

Хімічний контроль проводять інсектицидами в період масового літу імаго, якщо щільність шкідника перевищує поріг шкодочинності.

Систематичний моніторинг полів за допомогою ентомологічних сачків дозволяє вчасно виявити початок літу та провести ефективну обробку посівів.