Дірчаста плямистість кісточкових

Збудник є облігатним паразитом, який спеціалізується на ураженні вегетативних та генеративних органів широкого спектра кісточкових дерев.

Зимує патоген у вигляді грибниці в тріщинах кори, уражених бруньках або в камеді, що накопичується на гілках.

Поширення відбувається через конідії, які легко переносяться краплями дощу, вітром або комахами під час вегетаційного періоду.

Висока пластичність гриба дозволяє йому ефективно адаптуватися до мінливих умов середовища, постійно підтримуючи інфекційний фон у саду.

Від хвороби найбільше страждають абрикос, персик, слива, вишня та черешня, що призводить до значних втрат у комерційних насадженнях.

Втрата листя внаслідок некротизації тканин призводить до послаблення фотосинтезу та зниження загальної зимостійкості дерев.

Ураження плодів робить їх нетоварними, оскільки розвиток виразок супроводжується деформацією, що відкриває шлях для вторинних інфекцій.

Пошкодження гілок викликає камедетечу, що послаблює провідні тканини рослини та сприяє передчасному всиханню окремих скелетних гілок.

При систематичному ураженні молодий сад може втратити продуктивність вже через кілька років після закладання, якщо не вживати заходів захисту.

Інфекційний процес активізується ранньою весною, коли температура повітря стабільно тримається на рівні вище +5°C при високій вологості.

Найбільш небезпечні періоди — це затяжні весняні дощі, які сприяють масовому виходу конідій та їхньому проростанню в тканини листків.

Літня спека та сухість можуть дещо стримувати поширення гриба, однак крапельне зрошення створює мікроклімат, ідеальний для хвороби.

Восени відбувається зараження нових бруньок та пагонів поточного року, що є критично важливим для виживання патогена в зимовий період.

Інтенсивність розвитку хвороби прямо корелює з кількістю опадів у фази активного росту рослин: цвітіння, зав'язування плодів та формування листкової розетки.

Характерною ознакою є дрібні плями на листках, які спочатку мають червону облямівку, а згодом центр плями відмирає і випадає.

На пагонах з'являються червонуваті плями, які з часом перетворюються на заглиблені виразки, оточені калюсом, що намагається загоїти рану.

Плоди вкриваються дрібними плямами, які поступово перетворюються на бородавчасті нарости, що деформують поверхню плоду і гальмують його ріст.

Квітки при ураженні набувають темного забарвлення, засихають, але часто залишаються на гілках, слугуючи джерелом нових спор.

При сильному ураженні бруньок вони чорніють і виглядають обгорілими, що призводить до відсутності розвитку листків або квіток з такої бруньки.

Система захисту базується на поєднанні агротехнічних заходів з плановим застосуванням сучасних фунгіцидів та препаратів міді.

Важливим етапом є санітарна обрізка та спалювання уражених частин рослин, де гриб накопичується протягом усього сезону.

• Проведення викорінювального обприскування пізно восени та ранньою весною.
• Застосування фунгіцидів у критичні фази розвитку: «зелений конус», «рожевий бутон» та після цвітіння.
• Забезпечення доброї вентиляції крони шляхом правильної обрізки та формування дерева.
• Видалення всіх муміфікованих плодів, що залишилися в кроні дерева після збору врожаю.
• Вибір стійких сортів при закладанні нового саду для мінімізації потреби у хімічних обробках.

Регулярний контроль за станом дерев дозволяє вчасно виявити осередки хвороби та не допустити її масового поширення на сусідні насадження.