Доліходорус малий

Тіло нематоди подовжене, пристосоване для переміщення в ґрунтових шпаринах. Основним органом живлення є міцний стома-стилет, що проколює клітини коренів.

Цей вид характеризується високою активністю у вологих ґрунтах, де нематоди легко переміщуються у тонких плівках води між частками ґрунту.

Морфологічна ідентифікація виду проводиться виключно за допомогою мікроскопії, аналізуючи структуру головного кінця та хвостової частини особин.

Систематичне положення виду визначається наявністю специфічних біометричних параметрів, притаманних лише для роду Dolichodorus.

Об'єктом живлення Dolichodorus minor є кореневі системи різних сільськогосподарських культур, особливо тих, що вирощуються на зволожених ґрунтах.

Паразит спричиняє пошкодження епідермальних тканин коренів, через що рослина втрачає здатність поглинати необхідні поживні речовини та вологу.

Системна дія нематоди призводить до появи ознак фізіологічного голодування рослин, навіть за умови достатнього поливу та удобрення.

Внаслідок ураження коренів знижується енергія росту та загальна продуктивність посівів, що веде до суттєвих втрат врожаю.

Шкодочинність також полягає у відкритті «воріт» для проникнення інших ґрунтових патогенів, що провокує розвиток гнилей та відмирання коренів.

Ознаки інвазії проявляються у вигляді пригнічення рослин, які мають ознаки хлорозу та сповільнений розвиток порівняно зі здоровими екземплярами.

При огляді кореневої системи помітні некротичні плями, язви та розгалуження, викликані постійним травмуванням кореневих волосків.

Типовим симптомом є «плямоподібне» поширення уражень на полі, де рослини виглядають кволими та відстають у фазах розвитку.

За надмірного ураження спостерігається передчасне в'янення рослин, що стає критичним у періоди посухи, коли пошкоджений корінь не справляється з функцією водопостачання.

Діагностика значно ускладнюється тим, що нематода не залишається в тканинах, а вільно переміщується у ґрунті, залишаючи пошкоджені ділянки.

Стратегія контролю Dolichodorus minor ґрунтується на застосуванні сівозмін, де в якості попередників використовують культури, що не є господарями паразита.

Глибока обробка ґрунту дозволяє зменшити чисельність популяції нематод у верхніх шарах ґрунту, обмежуючи їхній доступ до коріння.

Використання фумігантів або спеціальних нематоцидів є ефективним методом лише при інтенсивних технологіях вирощування овочевих культур.

Необхідно ретельно дезінфікувати сільськогосподарську техніку, оскільки перенесення інвазованого ґрунту є головним фактором поширення паразита.

Впровадження сидератів, які виділяють токсичні для нематод речовини при розкладанні, є екологічно безпечним допоміжним заходом захисту.