Паратриходорус Пірсона
Довідник · Збудники

Паратриходорус Пірсона

Pearson

Паратриходорус Пірсона (лат. Paratrichodorus pearsoni) — це вільноживуча ґрунтова нематода, що відноситься до ряду Triplonchida та родини Trichodoridae.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Паратриходорус Пірсона

Цей вид відомий своїм специфічним способом живлення, під час якого нематода використовує свій стилет для висмоктування вмісту клітин епідермісу коренів.

За біологічною класифікацією це царство Animalia, тип Nematoda, клас Adenophorea, родина Trichodoridae.

Морфологічно вони мають відносно коротке, кремезне тіло, що дозволяє їм вільно переміщуватися у ґрунтових капілярах у пошуках нових джерел живлення.

Ідентифікація даного виду є складною і вимагає кваліфікованої мікроскопії, оскільки види родини Trichodoridae мають схожу зовнішню морфологію.

Найбільша небезпека полягає в тому, що цей вид є переносником (вектором) вірусу погремухи тютюну (TRV), який вражає широкий спектр сільськогосподарських рослин.

Від негативного впливу цього гельмінта страждають картопля, цукрові буряки, овочеві та декоративні культури, що вирощуються на піщаних та легких ґрунтах.

Пряма шкода проявляється у вигляді пошкодження кореневих волосків, що призводить до загального ослаблення рослини та зниження її врожайності.

Вірусна інфекція, що передається через укуси нематод, спричиняє деформації, плямистість клубнів та різке зниження якості товарної продукції.

Рослини, уражені вірусом через цих нематод, мають пригнічений вигляд, що часто помилково трактується як нестача мікроелементів або несприятливі погодні умови.

Зовнішні ознаки зараження включають затримку в рості та нерівномірність розвитку посівів на полі.

На коренях можна спостерігати так званий ефект «зупинки росту» — коренева система виглядає недорозвиненою, з численними некротичними плямами.

Вірусні симптоми проявляються у вигляді хлоротичних кілець, мозаїчного забарвлення листя та деформацій вегетативних органів рослини.

На картоплі характерним симптомом є «іржава плямистість» м'якоті бульб, що робить врожай непридатним для переробки та зберігання.

Остаточне підтвердження наявності шкідника проводиться шляхом лабораторного дослідження ґрунтових проб з ризосфери уражених рослин.

Найефективнішим методом боротьби є суворе дотримання сівозміни, що перериває цикл розмноження та живлення шкідника.

Боротьба з бур'янами на полі та навколо нього є критично важливою, оскільки вони служать резерватами як для нематод, так і для вірусів.

Застосування нематоцидів можливе, проте через високу вартість та екологічні обмеження воно частіше використовується лише на високовартісних культурах.

Важливим заходом є використання здорового сертифікованого садивного матеріалу, який не був заражений вірусними інфекціями.

Підтримання оптимального рівня гумусу в ґрунті покращує стійкість культур, дозволяючи їм швидше відновлюватися після пошкоджень.