Триходерма Конінга

Міцелій гриба характеризується швидким ростом і здатністю до формування щільних колоній, що мають забарвлення від білого до оливково-зеленого кольору, залежно від стадії спороношення.

Основною біологічною особливістю є здатність до виділення активних ферментів, які руйнують клітинні стінки рослин, полегшуючи проникнення гриба всередину тканин.

Гриб зберігається в ґрунті у вигляді хламідоспор, які дуже стійкі до несприятливих умов середовища, таких як посуха або низькі температури.

Поширення збудника здійснюється переважно через вітер, дощові краплі, а також механічним шляхом через заражений сільськогосподарський інвентар та тару.

Патоген найбільше вражає кореневу систему та прикореневу частину стебла, що призводить до загального пригнічення росту та розвитку рослин.

Найбільшої шкоди завдається молодим сходам, які через відсутність сформованого імунітету швидко гинуть при інфікуванні ґрунту.

Ураження тканин призводить до припинення руху води та поживних речовин від коренів до надземної частини, що викликає хлороз та в’янення.

При сильному ураженні дорослих рослин спостерігається передчасна загибель або значне зниження врожайності через виснаження енергетичних ресурсів культури.

На плодах гриб викликає розвиток м'яких гнилей, які поширюються при контакті з інфікованим ґрунтом під час збору врожаю або зберігання.

Активний розвиток спостерігається у весняний період, коли підвищена вологість ґрунту та помірні температури сприяють швидкому проростанню спор.

Період найбільшої шкодочинності припадає на стадії появи сходів, коли тканини молодих рослин є найбільш вразливими до проникнення патогену.

В умовах закритого ґрунту розвиток хвороби може відбуватися постійно, якщо не дотримуються санітарні норми та режими провітрювання приміщень.

Восени гриб посилює свою активність, використовуючи пожнивні рештки як субстрат для накопичення інфекційного потенціалу до наступного сезону.

Коливання температурних режимів створюють умови, в яких рослина слабшає, а T. koningii отримує перевагу в конкурентній боротьбі з корисною мікрофлорою.

Ознакою зараження є потемніння та розм'якшення тканин коренів, які з часом стають слизькими та набувають характерного неприємного запаху.

При зовнішньому огляді на стеблі біля поверхні ґрунту можна помітити наліт, який з часом стає зеленим через масове утворення конідій.

Листя хворих рослин втрачає тургор, поступово жовтіє та засихає, що часто помилково приймають за прояви посухи або дефіциту поживних елементів.

У розсади спостерігається масове полегання та перетискання стебла, що призводить до швидкої втрати великої кількості посадкового матеріалу.

• Потемніння кореневої шийки
• В'янення вегетативної маси
• Зеленуватий наліт на поверхні
• Гниття підземних органів

Використання стійких сортів та гібридів, які мають кращий рівень опірності до ґрунтових патогенів, є першим кроком у системі захисту.

Важливим заходом є регулярна дезінфекція ґрунту та субстратів у теплицях, а також термічна обробка інвентарю для запобігання поширенню спор.

Оптимізація режиму поливу та забезпечення належного дренажу ґрунту значно обмежують можливості для розвитку грибної інфекції.

Застосування фунгіцидів під час передпосівної обробки насіння дозволяє захистити рослини на найбільш критичних етапах їх початкового розвитку.

Дотримання сівозміни та своєчасне знищення хворих рослинних решток мінімізує накопичення збудника в ґрунті для наступних посівів.