Триходерма

Гриб роду Trichoderma класифікується як представник царства Fungi. Хоча більшість штамів корисні, окремі види є небезпечними фітопатогенами, що здатні руйнувати тканини культурних рослин.

Патоген формує добре помітний міцелій, який згодом утворює щільні конідіальні подушечки. Забарвлення спороношення варіюється від білого до яскраво-зеленого, що є ключовим візуальним маркером.

Мікроскопічний аналіз показує розгалужені конідієносці з фіалідами. Ідентифікація конкретного виду потребує лабораторних методів, оскільки морфологічно вони дуже схожі між собою.

Гриб володіє потужним ферментативним комплексом, що дозволяє йому швидко колонізувати субстрат, витісняючи при цьому іншу мікрофлору.

Оптимальні умови розвитку патогена включають стабільну високу вологість та помірну температуру повітря, що сприяє швидкому поширенню спор.

Патоген завдає значної шкоди грибівництву, овочівництву та декоративному садівництву. Особливо вразливими є шампіньйони, де він викликає «зелену плісняву».

У рослинництві гриб вражає кореневу систему, що призводить до порушення водного обміну, в'янення та подальшої загибелі всієї рослини.

Інфекція насіння призводить до його псування ще на етапі посіву, що значно знижує польову схожість та загальну врожайність культури.

В закритому ґрунті патоген швидко переноситься між лотками та стелажами, створюючи осередки інфекції, які важко локалізувати без радикальних заходів.

Руйнування тканин відбувається шляхом активного виділення грибом гідролітичних ферментів, які перетворюють здорові тканини на розм'якшену масу.

Активізація гриба спостерігається протягом усього вегетаційного періоду, за умови наявності достатньої кількості вологи та тепла у прикореневій зоні.

У теплицях розвиток хвороби стимулюється частими поливами та порушенням нормативів вологості повітря, що створює сприятливе середовище для спор.

Поширення спор відбувається через повітряні потоки, інвентар, а також через забруднений ґрунт та органи вегетативного розмноження рослин.

Зимовий період гриб переживає у вигляді спор або склероціїв у ґрунті, де вони можуть зберігати життєздатність протягом тривалого часу.

Епіфітотійний розвиток можливий у господарствах, де не дотримуються правил сівозміни та агротехнічної гігієни при роботі з субстратами.

Первинною ознакою зараження є поява пухкого нальоту, який стрімко змінює колір на характерний зелений, що сигналізує про активну стадію спороношення.

Відмічається наявність специфічного запаху плісняви, що супроводжує процес розкладання тканин рослини під дією ферментів гриба.

Уражені ділянки стебел та коренів втрачають пружність, стають водянистими та поступово некротизуються, набуваючи темного забарвлення.

У розсадниках спостерігається масове випадання сіянців, що супроводжується появою яскраво-зелених плям на поверхні торфового субстрату.

• Пожовтіння листя та загальне пригнічення росту.
• Наявність зеленого пилуватого нальоту на кореневій шийці.
• Розм'якшення тканин коренів при натисканні.

Головним заходом є проведення повної дезінфекції приміщень та обладнання, особливо після виявлення вогнищ захворювання, з використанням сертифікованих препаратів.

Необхідно підтримувати оптимальний режим вентиляції, щоб не допускати застою повітря та надмірної вологості, які провокують розвиток патогена.

Важливим елементом контролю є використання якісного, перевіреного субстрату, вільного від збудників грибкових захворювань.

При виявленні хворих рослин їх слід негайно видаляти разом із частиною ґрунту, щоб уникнути поширення спор на здорові екземпляри.

Агротехнічний контроль базується на дотриманні сівозміни та корекції режимів зрошення для запобігання перезволоженню ґрунту.