Стемфіліоз

Патоген є факультативним паразитом, який здатний виживати протягом тривалого часу на рослинних рештках, у ґрунті або на насінні у вигляді грибниці чи спор. Його життєздатність зберігається навіть за несприятливих умов.

Поширення гриба відбувається шляхом утворення конідій, які легко розносяться потоками повітря або краплями дощу, заражаючи нові ділянки та сусідні рослини.

Розвиток інфекції активізується при високій вологості та помірних температурах. Загущені посіви та відсутність сівозміни суттєво полегшують поширення патогену на полях.

Гриб здатний атакувати рослину на будь-якій стадії розвитку, тому постійний моніторинг посівів є критично важливим для збереження врожаю.

Вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, зокрема томати, цибулю, часник, спаржу, а також окремі технічні культури як соняшник та люцерну.

У томатів збудник призводить до появи плям на листі, що викликає їх передчасне засихання. Це суттєво обмежує фотосинтез і негативно впливає на формування плодів.

На посівах цибулі стемфіліоз вражає пір'я, викликаючи некроз, який поступово охоплює всю надземну частину, що послаблює цибулину і знижує термін її зберігання.

Шкодочинність полягає у зниженні фізіологічної активності рослин, що призводить до затримки росту, погіршення якості продукції та зменшення загальної врожайності.

За умови сприятливої для гриба погоди, без застосування захисних препаратів, втрати врожаю можуть сягати критичних значень для економіки господарства.

Початок інфекційного процесу зазвичай фіксується на початку літа, коли встановлюються стійкі температури та підвищується рівень опадів.

Пік розвитку хвороби припадає на середину вегетаційного періоду, коли температура повітря коливається від +20°C до +28°C при високій вологості.

Протягом одного сезону збудник може утворювати кілька поколінь спор, що створює ризик епіфітотійного поширення інфекції на всій площі посіву.

Восени, із настанням холодів, гриб переходить у стан спокою на рештках рослин, де успішно зимує до наступного сезону.

Бур'яни можуть відігравати роль проміжних господарів, накопичуючи інфекцію та сприяючи її швидкому поширенню на основні культури весною.

Первинні ознаки хвороби з'являються на нижніх ярусах листя у вигляді дрібних плям коричневого кольору, які з часом збільшуються і набувають зональності.

Навколо плям часто утворюється хлоротична облямівка, а при високій вологості на поверхні некротичних ділянок формується оливково-чорний наліт спор.

Ураження цибулі часто починається з верхівок, які в'януть, висихають і вкриваються характерним темним нальотом, що є діагностичною ознакою цього гриба.

Сильне ураження призводить до передчасного відмирання листяного апарату, що візуально виглядає як передчасне старіння та висихання всього посіву.

Точний діагноз встановлюється шляхом мікроскопічного дослідження, яке виявляє типові багатоклітинні конідії збудника.

Головним заходом є дотримання правильної сівозміни, що передбачає чергування культур з різною сприйнятливістю до хвороб.

• Обов'язкове знищення та глибоке загортання рослинних залишків у ґрунт після збору врожаю.
• Використання стійких до патогенів сортів та якісного, знезараженого насіннєвого матеріалу.
• Забезпечення оптимальної щільності посівів, що сприяє гарній вентиляції листяного апарату.
• Обробка фунгіцидами із груп стробілуринів та триазолів при перших симптомах зараження.

Ефективність захисту залежить від своєчасності проведення обприскувань та використання препаратів з різними механізмами дії для запобігання резистентності.