Стемфіліоз

Патоген є факультативним паразитом, що легко зберігається у ґрунті на залишках рослин. Міцелій гриба витримує несприятливі умови, перетворюючись на хламідоспори, що забезпечує довготривале виживання.

Поширення конідій відбувається переважно через повітряні маси, а також разом із бризками води під час дощу чи поливу, що зумовлює швидке ураження нових ділянок поля.

Точна ідентифікація потребує лабораторного аналізу, оскільки зовнішні ознаки ураження можуть бути схожими на альтернаріоз або інші плямистості пасльонових культур.

Гриб адаптується до різних кліматичних умов, тому зустрічається як у відкритому ґрунті, так і в теплицях, створюючи загрозу для стабільності врожаю.

Найбільш чутливими до дії гриба є пасльонові, зокрема томати, проте спектр господарів може бути ширшим, включаючи цибулеві та бобові культури.

Хвороба вражає вегетативні органи рослин — листя та стебла. В окремих випадках спостерігається ураження плодів, що призводить до втрати товарного вигляду та гниття.

Втрата листя внаслідок некрозів суттєво зменшує фотосинтетичну активність, що негативно позначається на темпах росту та наливі плодів у томатів.

Сильне ураження може призвести до повної втрати врожаю, якщо не вжити вчасних заходів щодо локалізації вогнищ інфекції в початковій стадії розвитку хвороби.

Стійкість сортів до патогена є ключовим фактором, проте навіть відносно стійкі гібриди потребують моніторингу під час інтенсивних опадів.

Гриб активно розвивається при високій вологості повітря, яка перевищує 80%, та температурах у діапазоні від +20°C до +25°C, що типово для літнього сезону.

Перші симптоми часто з'являються після періоду дощової погоди, коли на поверхні листя утворюється плівка вологи, необхідна для проростання конідій патогена.

Протягом одного вегетаційного сезону гриб може пройти кілька циклів розвитку, що дозволяє інфекції дуже швидко поширюватися на значні площі посівів.

У закритому ґрунті стемфіліоз розвивається стабільно протягом усього року, якщо не дотримуватися оптимальних параметрів вологості та температури в приміщенні.

Осінній період є критичним для накопичення інфекційного навантаження в ґрунті, оскільки гриб продовжує розвиватися на рештках рослин до настання морозів.

Початкові ознаки проявляються у вигляді дрібних плям, що поступово збільшуються до 5-10 мм у діаметрі, набуваючи коричневого відтінку з чіткими межами.

Навколо некротичних плям часто утворюється хлоротична облямівка, яка з часом стає ширшою, свідчачи про подальше поширення токсинів гриба в тканинах.

• Оливковий наліт на нижньому боці листа в місцях некрозу.
• Злиття плям, що спричиняє масове засихання листових пластинок.
• Скручування листя та його передчасне відмирання.
• Поява подовжених плям на стеблах, що викликають їх крихкість.
• Загальне пригнічення розвитку рослини при інтенсивному ураженні.

У вологу погоду на уражених ділянках можна помітити розвиток грибниці, яка виглядає як оксамитовий наліт темно-сірого або майже чорного кольору.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, що не належать до одного ботанічного сімейства, є базовим методом розриву циклу розвитку патогена.

Ретельне очищення поля від рослинних решток після збору врожаю значно знижує кількість спор, що зимують, і зменшує ризик зараження наступного року.

Використання фунгіцидів контактної та системної дії дозволяє ефективно стримувати розповсюдження гриба, особливо в періоди з частими дощами.

Підтримання оптимального режиму вентиляції в теплицях мінімізує умови для проростання спор, роблячи середовище непридатним для паразита.

Біологічні методи захисту, такі як використання мікоризних грибів та корисних бактерій, підсилюють природний імунітет рослин до грибкових хвороб.