Шизотирій яблуневий

Шизотирій яблуневий (лат. Schizothyrium pomi) — це аскоміцетовий гриб, що є збудником хвороби плодів зерняткових культур, відомої під назвою мухосідність.

Патоген формує на поверхні шкірки яблук дрібні чорні крапки, що нагадують екскременти мух. Гриб належить до родини Schizothyriaceae і веде поверхневий спосіб життя.

Міцелій гриба розвивається виключно на епідермісі плода, не проникаючи в глибинні тканини. Це визначає специфіку пошкоджень, які мають суто естетичний характер.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які активно переносяться краплями дощу під час літніх опадів. Це забезпечує швидке поширення хвороби в межах одного саду.

Гриб здатний зберігатися на рослинних рештках, зокрема на опалому листі, що забезпечує стабільність інфекційного фону протягом декількох років.

Головною культурою, що потерпає від дії цього гриба, є яблуня. Меншою мірою уражаються плоди груші, що знижує їхню ринкову вартість.

Основна шкода полягає у втраті товарного вигляду врожаю. Покриті "чорними цятками" яблука переходять у нижчі товарні сорти або бракуються.

На відміну від багатьох інших патогенів, цей гриб не викликає гниття м'якоті. Однак наявність плям робить продукцію непридатною для реалізації у свіжому вигляді.

Під час тривалого зберігання уражені плоди можуть стати більш сприйнятливими до вторинних патогенів, що провокують розвиток складних форм гниття.

Для промислового садівництва мухосідність є серйозною проблемою, оскільки значно зростають витрати на сортування та очищення плодів перед пакуванням.

Розвиток хвороби починається у другій половині літа, коли встановлюється волога та тепла погода. Це ідеальні умови для проростання спор гриба.

Найбільш інтенсивне зараження відбувається у серпні та вересні. Саме в цей період на плодах з’являються характерні чорні крапки, що поступово збільшуються в кількості.

Загущені крони, де повітря погано циркулює, сприяють накопиченню вологи. В таких зонах ризик ураження мухосідністю є найвищим протягом усього сезону.

Восени гриб переходить у стан спокою на опалому листі та гілках. Навесні він відновлює свою активність, поширюючи спори на молоду зав'язь.

Рівень поширення безпосередньо залежить від кількості опадів: дощове літо гарантує спалах мухосідності навіть у доглянутих садах.

Симптоматика проявляється у вигляді дрібних, до 1 мм, чорних блискучих цяток. Вони щільно вкривають шкірку, особливо в поглибленнях плода.

Плями мають чіткі межі, вони не розпливаються, як у випадку з паршею. Блиск крапок є специфічною ознакою, за якою легко розпізнати цей збудник.

При механічному впливі плями легко стираються, оскільки гриб не пошкоджує клітини епідермісу. Після очищення шкірка під плямою залишається цілою.

Часто плями групуються навколо плодоніжки, де волога затримується найдовше. Згодом вони можуть вкрити всю поверхню яблука, надаючи йому "брудного" вигляду.

Відсутність деформацій та тріщин на яблуках дозволяє відрізнити цей гриб від інших фітопатогенів, що викликають некрози тканин.

Ефективний захист починається з обрізки дерев, яка забезпечує хороше провітрювання крони. Це зменшує вологість на поверхні плодів.

Прибирання опалого листя восени дозволяє радикально зменшити кількість зимуючого інфекційного матеріалу в саду.

Застосування фунгіцидів, спрямованих на боротьбу з паршею, зазвичай є достатнім для контролю мухосідності в промислових насадженнях.

• Проведення ранньовесняних профілактичних обробок.
• Своєчасне внесення мінеральних добрив для підвищення стійкості.
• Дотримання схеми висадки для кращого освітлення та провітрювання.

Важливо уникати перезволоження ґрунту в кінці сезону. Також ефективним є вибір сортів, які є менш сприйнятливими до грибкових уражень шкірки.