Мухосед

Основною ознакою ураження є дрібні, округлі, чорні або темно-коричневі блискучі цятки на шкірці плодів. За своїм зовнішнім виглядом вони нагадують екскременти мух, що й дало народну назву хворобі.

Плями можуть розташовуватися як хаотично, так і групами, іноді зливаючись у більші ділянки ураження, якщо умови сприяють інтенсивному розвитку грибниці.

При уважному розгляді через лупу можна помітити, що плями є поверхневими структурами гриба (апотеціями) і при бажанні можуть бути частково видалені з поверхні шкірки плоду механічним шляхом.

Листя уражених рослин також може покриватися специфічним нальотом або плямистістю, проте саме на плодах ознаки проявляються найбільш контрастно і помітно.

Розвиток симптомів часто стає найбільш вираженим у другій половині літа або ближче до збору врожаю, коли вологість повітря підвищується, а плоди набувають основного забарвлення.

Збудником захворювання під назвою мухосед є гриб-аскоміцет Schizothyrium pomi. У циклі свого розвитку цей патоген здатний зберігатися на опалому листі та уражених гілках у вигляді грибниці та спороношень.

Хвороба уражає широкий спектр плодових культур, найчастіше зустрічаючись на яблуні домашній та груші звичайній. Також відзначені випадки прояву симптомів на плодах цитрусових і навіть на окремих декоративних культурах, таких як каттлея, в умовах специфічного мікроклімату.

Інфекційний процес починається з потрапляння спор на поверхню плоду, де гриб починає формувати свої характерні колонії. Патоген розвивається переважно в епідермальному шарі, не проникаючи глибоко в м'якоть плоду.

Життєвий цикл збудника тісно пов'язаний з кліматичними факторами, що дозволяють спорам поширюватися з краплями дощу або вітром протягом усього вегетаційного періоду.

Біологія Schizothyrium pomi така, що він може успішно перезимувати в саду, формуючи первинне джерело інфекції для наступного сезону на минулорічних рослинних рештках.

Ключовим фактором розвитку мухоседу є висока вологість повітря та помірно тепла погода. Гриб активно прогресує в садах із густими, погано провітрюваними кронами.

Затяжні дощі та тумани в літній період створюють ідеальне середовище для проростання спор та формування колоній на поверхні епідермісу плодів.

Відсутність належної санітарної обрізки дерев сприяє застою вологи, що значно підвищує ризик масового поширення інфекції в конкретному господарстві.

У низинних ділянках саду, де спостерігається погана циркуляція повітря та висока концентрація нічної роси, патоген проявляє себе особливо агресивно.

Температурний оптимум для росту грибниці зазвичай знаходиться в діапазоні 18–25 градусів Цельсія, що часто збігається з періодом активного дозрівання яблук та груш.

Основна шкода від мухоседу полягає в істотній втраті товарного вигляду продукції. Плоди, вкриті «чорними крапками», втрачають свою привабливість для споживача.

Хоча гриб не викликає гниття м'якоті, уражені плоди при зберіганні швидше втрачають вологу через пошкоджену шкірку, що веде до їх передчасного в'янення.

Зниження якості плодів істотно відбивається на їхній ринковій вартості, переводячи врожай із вищих сортів у категорію некондиції або технічної сировини.

При сильному розвитку інфекції може спостерігатися зниження загальної продуктивності фотосинтезу через ураження листового апарату, що побічно послаблює дерево.

Порушення цілісності шкірки плодів може полегшувати проникнення інших вторинних інфекцій, що викликають повноцінні гнилі при тривалому зберіганні у сховищах.

Система захисту включає обов'язкову санітарну обрізку дерев для забезпечення хорошої аерації крони та зниження вологості всередині неї.

Важливим профілактичним заходом є своєчасне прибирання та знищення опалого листя та плодів, які служать резерватами для спор гриба.

Застосування фунгіцидів у садах проводиться згідно з графіком обробок проти парші, оскільки препарати міді та системні фунгіциди ефективні і проти мухоседу.

• Регулярна проріджуюча обрізка.
• Збір та утилізація рослинних решток.
• Своєчасна фунгіцидна обробка у вегетацію.

Вибір стійких до грибкових захворювань сортів є найбільш перспективним напрямком у зниженні залежності від хімічних засобів захисту в садівництві.