Некроз рису

Некроз рису є вірусним захворюванням, що спричинюється вірусом Rice necrosis mosaic virus (RNMV). Цей патоген належить до роду Bymovirus, родини Potyviridae, і є облігатним паразитом.

Переносником вірусу виступає ґрунтовий гриб Polymyxa graminis. Зооспори цього гриба інфікують кореневу систему рослин, забезпечуючи проникнення вірусних частинок у тканини.

Вірус має ниткоподібні частинки з одноланцюговою РНК. Це зумовлює складність діагностики та необхідність лабораторного підтвердження ураження для прийняття рішень щодо захисту.

Збудник зберігається в ґрунті протягом багатьох років завдяки спорам гриба-переносчика, які залишаються активними навіть за відсутності живих рослин-господарів.

Стійкість інфекції в екосистемі робить цей патоген одним із найбільш небезпечних для стабільного вирощування рису у вологих умовах.

Основною культурою, що потерпає від некрозу, є рис посівний (Oryza sativa). Хвороба найбільш небезпечна на початкових стадіях росту, коли рослини найбільш вразливі до інфікування.

Вірус порушує обмін речовин у рослині, що призводить до пригнічення процесів фотосинтезу та суттєвого зниження життєздатності молодих паростків.

Фізичне ураження тканин спричинює деформацію листя та відмирання окремих ділянок, що негативно позначається на загальному розвитку вегетативної маси.

Уражені посіви характеризуються низькою густотою стояння та нерівномірним розвитком, що ускладнює проведення агротехнічних заходів та знижує загальний потенціал урожайності.

Поряд із прямими збитками, вірус може накопичуватися в дикорослих злаках, які часто зустрічаються вздовж зрошувальних каналів та на необроблених ділянках.

Первинні симптоми виявляються у вигляді хлоротичних смуг вздовж жилок, які поступово переходять у некротичні ураження темно-коричневого кольору.

Характерною ознакою є мозаїчність забарвлення листків, яка стає більш вираженою при низьких температурах, що часто спостерігається на ранніх фазах вегетації.

Рослини суттєво відстають у рості, спостерігається карликовість, а в окремих випадках — повна стерильність волотей та відсутність зерна.

Деформація листових пластинок та передчасне їх висихання є типовими ознаками прогресування хвороби, особливо у сприйнятливих сортів рису.

• Хлороз вздовж жилок листка.
• Коричневі некротичні смуги.
• Затримка кущіння рослин.
• Деформація листкової пластинки.
• Щуплість зерна у волотях.

Використання генетично стійких сортів залишається найефективнішим заходом запобігання поширенню некрозу рису на виробничих посівах.

Ретельний контроль за бур'янами, що можуть слугувати резерваторами інфекції, дозволяє значно знизити інфекційне навантаження на поле.

Санітарні заходи щодо очищення техніки після роботи на уражених ділянках запобігають перенесенню спор гриба-переносчика у чисті зони.

Дотримання науково обґрунтованих сівозмін допомагає скоротити популяцію спор гриба Polymyxa graminis у ґрунті шляхом обмеження доступності рослин-господарів.

Забезпечення оптимального рівня живлення рослин сприяє підвищенню їхнього компенсаторного потенціалу, хоча це не гарантує одужання від вірусної інфекції.