Іржа малини

Життєвий цикл гриба включає утворення декількох видів спор, що дозволяє йому ефективно поширюватися протягом усього вегетаційного періоду. Патоген є однодомним, тобто всі стадії його розвитку проходять на одному і тому ж господарі.

Зимує гриб у вигляді теліоспор на залишках рослин, що опали, зокрема на старому листі. Навесні, за сприятливих погодних умов, спори проростають і починають первинне зараження молодих пагонів та листя.

Основним фактором поширення є вологе повітря та часті опади, які сприяють вивільненню та перенесенню спор на значні відстані потоками повітря або краплями води.

Систематично патоген належить до родини Phragmidiaceae. Висока вологість ґрунту та повітря, особливо навесні та на початку літа, є критичними умовами для швидкого розвитку епіфітотій цієї хвороби.

Хвороба завдає значної шкоди листкам, черешкам та однорічним пагонам. Втрата листової поверхні призводить до різкого зниження інтенсивності фотосинтезу, що послаблює загальний стан рослини.

Уражені пагони стають крихкими, часто розтріскуються, що створює умови для проникнення вторинних інфекцій. У зимовий період такі стебла часто вимерзають через зниження загальної зимостійкості куща.

Якість та кількість врожаю падають через ураження ягід та загальне виснаження малинника. Ягоди на хворих кущах часто деформуються, втрачають соковитість та смакові якості.

Тривале ураження призводить до передчасного опадання листя, через що рослина не накопичує достатньо поживних речовин для підготовки до зими. Це знижує продуктивність посадок у наступні роки.

Економічна шкода від іржі може досягати значних показників, якщо не вжити вчасних заходів боротьби. Хворі насадження швидко втрачають товарний вигляд, що неприпустимо для промислового вирощування.

Навесні на верхній стороні листя з'являються дрібні світло-жовті подушечки — ецидії. Згодом такі ж утворення стають помітними на черешках та жилках листка, спричиняючи їх викривлення.

Літом з нижньої сторони листя утворюються яскраві оранжеві пустули, які містять урединіоспори. Саме в цей період хвороба стає найбільш помітною, оскільки рослина виглядає ніби присипаною іржавим порошком.

Наприкінці літа та восени пустули стають темно-коричневими або чорними через формування теліоспор, які призначені для зимівлі гриба на рослинних рештках.

На стеблах можна виявити виразки, що супроводжуються розтріскуванням кори. Ці зони ураження часто стають місцями локалізації грибниці, яка може перезимувати безпосередньо на пагонах малини.

• Світло-жовті плями на молодих листках.
• Яскраво-оранжевий пил на звороті листка.
• Деформація пагонів та черешків.
• Темні виразки на стеблах у другій половині літа.
• Передчасне пожовтіння та опадання листя.

Головним заходом боротьби є агротехнічна гігієна: своєчасне видалення та знищення уражених частин рослин, а також прибирання опалого листя восени, де зберігається джерело інфекції.

Потрібно забезпечити гарне провітрювання ділянки за допомогою правильної схеми посадки та регулярної обрізки. Необхідно мінімізувати вологість навколо кущів, уникаючи дощування при поливі.

Для захисту насаджень застосовують фунгіциди мідного складу (бордоська рідина) на початку вегетації. В період активного росту ефективно діють препарати на основі сучасних системних діючих речовин.

Використання стійких до іржі сортів малини значно знижує потребу в хімічних обробках. При купівлі саджанців варто обирати лише сертифіковані розплідники, що гарантують відсутність патогенів.

Збалансоване мінеральне живлення, особливо з обмеженням азотних добрив у другій половині літа, зміцнює тканини рослин та підвищує їхню природну резистентність до ураження Phragmidium rubi-idaei.