Іржа сафлору

Збудником хвороби є мікроциклічний іржинний гриб Puccinia carthami, що належить до царства Fungi, відділу Basidiomycota. Це вузькоспеціалізований паразит, який вражає виключно представників роду Carthamus.

Патоген має складний життєвий цикл і здатний до системного ураження рослин. Гриб проникає в тканини на ранніх етапах розвитку, поширюючись по всій судинній системі молодого проростка.

Головною формою збереження інфекції в ґрунті та на рослинних рештках є теліоспори. Вони надзвичайно стійкі до несприятливих погодних умов, що дозволяє збуднику виживати в польових умовах протягом тривалого часу.

Життєвий цикл включає фази утворення еціоспор та теліоспор. Еціоспори відповідають за поширення інфекції в межах поля під час вегетації, утворюючись безпосередньо на уражених тканинах.

Системна інфекція є особливо небезпечною, оскільки вона охоплює всю рослину, роблячи її джерелом поширення спор на сусідні здорові екземпляри протягом усього періоду росту.

Хвороба завдає значної шкоди сафлору, починаючи з появи перших сходів. Ураження призводить до зниження густоти посівів та загального пригнічення розвитку культури.

Системне ураження проростків часто спричиняє їх загибель ще до виходу на поверхню або одразу після появи. Це призводить до критичного зрідження посівів, що неможливо виправити подальшим доглядом.

У дорослих рослин гриб вражає листя, стебла та приквітки. Це значно обмежує фотосинтезуючу поверхню, прискорює старіння рослин і негативно впливає на процес формування насіння.

Шкідливість проявляється у вигляді зниження маси тисячі насінин та зменшення виходу олії. Пошкоджені рослини мають нижчу стійкість до стресових факторів середовища.

Епіфітотійний розвиток іржі може призвести до втрати значної частини врожаю, особливо в регіонах з інтенсивним вирощуванням цієї масличної культури та високою вологістю повітря.

Активізація гриба відбувається навесні, коли ґрунт прогрівається до температури, оптимальної для проростання теліоспор, що знаходяться в ґрунті або на насінні.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є прохолодна та волога погода. Наявність краплинно-рідинної вологи на листках є обов'язковою умовою для проростання спор.

Вторинне зараження (локальне) спостерігається протягом літа, коли еціоспори розносяться вітром на великі відстані, інфікуючи нові рослини та органи в межах посіву.

Поширення хвороби залежить від гідротермічного коефіцієнта. У посушливі роки розвиток іржі стримується, але навіть невелика кількість опадів може спровокувати спалах інфекції.

Осінній період характеризується дозріванням теліоспор на залишках рослин, які готуються до зимівлі в ґрунті, забезпечуючи перенесення інфекції на наступний сезон.

Перші ознаки іржі проявляються на сім'ядолях у вигляді хлоротичних плям. Невдовзі ці плями покриваються порошащими пустулами оранжевого кольору.

Системне ураження супроводжується деформацією листків, їх скручуванням та відставанням у рості. Листя стає ламким і передчасно відмирає під дією патогена.

На нижній стороні листка утворюються численні еції. Вони мають вигляд скупчень дрібних жовто-жовтогарячих крапок, які при дотику залишають характерний пил на пальцях.

Ближче до кінця вегетації на стеблах та листках з'являються чорні або темно-бурі теліопустули. Це свідчить про перехід гриба у фазу спокою та завершення активного циклу.

• Поява жовтих плям на сім'ядолях сходів.
• Оранжевий споровий наліт на нижній частині листків.
• Скручування та деформація вегетативних органів.
• Поява чорних крапок (теліоспор) наприкінці сезону.
• Передчасне засихання та опадання листя.

Основним методом профілактики є використання здорового посівного матеріалу, який не містить спор збудника іржі, та проведення його фітосанітарного контролю.

Дотримання сівозміни є критично важливим. Не рекомендується повертати сафлор на попереднє поле раніше, ніж через чотири роки для зменшення накопичення інфекції в ґрунті.

Передпосівна обробка насіння фунгіцидами системної дії ефективно захищає проростки від інфікування на ранніх стадіях росту, що є визначальним для майбутньої врожайності.

Післязбиральні заходи повинні включати глибоку оранку поля. Це дозволяє загорнути уражені рештки на глибину, де умови для виживання спор гриба є несприятливими.

Моніторинг стану посівів дозволяє вчасно виявити осередки інфекції та провести обприскування фунгіцидами, що запобігає масовому поширенню іржі на великі площі.