Парастагоноспороз вівса

Збудником хвороби є патогенний гриб Parastagonospora avenae, що належить до царства Fungi, відділу Ascomycota. Це спеціалізований фітопатоген, який вражає посіви вівса посівного в багатьох регіонах вирощування цієї культури.

Біологічний цикл розвитку гриба включає утворення пікнід з конідіями та псевдотеціїв з аскоспорами. Останні відіграють ключову роль у первинному зараженні навесні, поширюючись повітряними потоками на значні відстані від джерела інфекції.

Гриб зберігається в ґрунті на уражених рештках рослин у вигляді міцелію. Висока вологість повітря та наявність краплинної вологи є критичними факторами для проростання спор та проникнення міцелію в тканини рослини через продихи або безпосередньо через епідерміс.

Розвиток патогену відбувається за помірних температур у діапазоні від 15°C до 25°C. При частих дощах інфекція швидко поширюється від нижніх листків до верхніх, що створює загрозу для всієї площі посіву вівса.

Висока шкідливість захворювання зумовлена значною втратою площі асиміляційної поверхні листя. Внаслідок передчасного всихання вегетативних органів порушується процес наливу зерна, що призводить до суттєвого зменшення маси тисячі зерен.

Хвороба вражає всі надземні органи рослини: листя, стебла, піхви листків та волоть. Найбільш небезпечним є ураження прапорцевого листка, який забезпечує значну частину живлення генеративних органів.

Перші ознаки ураження фіксуються під час виходу рослин у трубку. Максимального розвитку хвороба набуває у фази колосіння та молочної стиглості зерна, якщо погодні умови сприяють тривалому зволоженню посівів.

На ранніх етапах інфікування утворюються дрібні світло-коричневі плями, які згодом витягуються та стають темно-бурими з жовтуватим ореолом. З часом плями зливаються, охоплюючи значну частину листа.

На уражених тканинах формуються численні чорні крапки — пікніди. У вологу погоду на плямах може з’являтися споровий наліт, а при ураженні волоті спостерігається часткова стерильність квіток та недорозвинення зернівок.

Головними заходами контролю є глибока оранка для знищення джерел інфекції та дотримання сівозміни. Вибір стійких сортів вівса суттєво зменшує ризики поширення патогену на великих площах виробничих посівів.

Хімічний контроль передбачає обприскування посівів фунгіцидами системної дії при виявленні перших симптомів. Використання препаратів на основі азолів та стробілуринів дозволяє зупинити розвиток гриба та зберегти врожайність.