Неофузикоккум рібіс

Збудник Neofusicoccum ribis належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети та родини Botryosphaeriaceae. Раніше цей вид класифікувався як Fusicoccum ribis.

Це мікроскопічний гриб-паразит, який спеціалізується на ураженні провідних тканин деревних і чагарникових порід, порушуючи рух поживних речовин.

Патоген часто виступає як латентний ендофіт, що перебуває у тканинах рослини, доки несприятливі умови не дадуть поштовх до розвитку хвороби.

Морфологічно гриб ідентифікується за утворенням дрібних пікнід темного кольору, які проривають епідерміс кори в місцях активного розвитку міцелію.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з наявністю пошкоджень на корі, які стають «воротами» для проникнення інфекційного початку у вигляді конідій.

Neofusicoccum ribis завдає серйозної шкоди таким культурам як смородина, аґрус, виноград, а також різноманітним плодовим деревам та горіхам.

Хвороба проявляється через формування глибоких некротичних зон на гілках, що призводить до поступового відмирання окремих частин рослини або всього куща.

Наслідком ураження стає порушення обміну речовин, внаслідок чого листя жовтіє та в’яне, а плоди не розвиваються або передчасно опадають.

Найбільшу шкоду патоген завдає у розплідниках та молодих насадженнях, де він може призвести до масової загибелі садивного матеріалу.

Інфекція знижує загальну продуктивність плантацій та скорочує термін господарського використання багаторічних рослин.

Активний розвиток патогену відбувається протягом усього вегетаційного сезону, але найбільша небезпека спостерігається під час дощової погоди.

Гриб зберігається в уражених рештках рослин протягом зими, утворюючи плодові тіла, що стають джерелом первинної інфекції навесні.

Розсіювання конідій активізується при підвищенні вологості повітря, особливо після тривалих опадів, що супроводжуються помірними температурами.

Весняне сокорух та початок вегетації є критичними періодами, коли рослини найбільш вразливі до інфікування через відкриті рани на корі.

За сприятливих умов (тепло та волога) інкубаційний період гриба значно скорочується, що веде до швидкого поширення хвороби по ділянці.

Візуально хворобу можна визначити за зміною забарвлення кори: вона стає сіро-бурою, пригніченою та часто розтріскується у місцях некрозів.

При знятті верхнього шару кори видно побурілу деревину, що свідчить про глибоке ураження судинної системи рослини патогеном.

• Поява дрібних, ледь помітних чорних крапок на поверхні кори.
• Зів’янення та засихання окремих гілок, не пов'язане з посухою.
• Наявність втиснутих плям на однорічних та багаторічних пагонах.
• Витікання камеді або потемніння деревини на поперечному зрізі.

На пізніх стадіях хвороби спостерігається відшарування кори, що робить рослину вразливою для вторинних інфекцій та шкідників.

Стрімке в’янення листя на окремих гілках влітку є характерним симптомом кільцевого ураження пагонів грибком.

Система захисту базується на комплексній агротехніці та своєчасному видаленні джерел інфекції з території саду.

Обов'язковим є вирізання уражених гілок на 10-15 см нижче зони некрозу з подальшою дезінфекцією інструментів спиртом або хлорвмісними засобами.

Важливо уникати механічних пошкоджень рослин під час обробітку ґрунту та вчасно обробляти рани після обрізки садовим варом або фарбами.

Застосування фунгіцидів мідної групи дозволяє суттєво зменшити інфекційний тиск у ранньовесняний період та під час спокою рослин.

Забезпечення оптимальних умов для росту (полив, підживлення) підвищує природний імунітет рослин та стійкість до колонізації патогеном.