Нектрія рамулярії

Nectria ramulariae належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети (Ascomycota). Цей фітопатоген є спеціалізованим грибом, який найчастіше асоціюється з ураженням деревних та чагарникових рослин.

Систематично цей вид входить до роду Nectria, для якого характерне утворення яскраво-червоних або помаранчевих плодових тіл (перитеціїв) на корі господаря, що відмирає.

Гриб розвивається як сапротроф, але за сприятливих умов проявляє виражену паразитичну активність, спричиняючи некротичні зміни тканин рослин.

Для ідентифікації виду в лабораторних умовах проводять мікроскопічне дослідження конідій та спор, оскільки морфологія колоній на живильних середовищах може варіюватися.

У природному середовищі його можна виявити за характерними споровими подушечками, що з'являються на пошкоджених ділянках гілок та стебел після періоду підвищеної вологості.

Основна шкода завдається листяним породам дерев та ягідним чагарникам. Найбільш схильні до зараження ослаблені екземпляри, що мають механічні пошкодження або морозобоїни.

Гриб проникає в тканини через рани, тріщини або місця прикріплення черешків листків, поступово поширюючись провідними шляхами рослини.

Шкодочинність проявляється в порушенні сокоруху, що призводить до передчасного всихання окремих гілок або загибелі всієї рослини в разі кільцевого ураження стовбура.

Ураження нектрією часто супроводжується іншими інфекціями, ускладнюючи загальний стан фітоценозу та знижуючи товарну цінність деревини або врожайність плодових культур.

У ягідників гриб може провокувати відмирання пагонів, що веде до значних втрат урожаю та необхідності проведення радикальної санітарної обрізки.

Активний розвиток патогена відбувається в періоди з високою вологістю повітря, які часто збігаються з весняним сокорухом або осінніми затяжними дощами.

Спори гриба активно поширюються вітром і краплями дощу, заражаючи нові ділянки протягом усього вегетаційного періоду, особливо за наявності крапельно-рідкої вологи.

Зимує гриб у вигляді міцелію або плодових тіл безпосередньо на інфікованих гілках, корі або в рослинних рештках, що лежать на поверхні ґрунту.

Найбільш небезпечним періодом для зараження є фази активного росту, коли тканини рослин найбільш вразливі для впровадження інфекції через мікротріщини.

Температурний діапазон розвитку гриба досить широкий, що дозволяє йому зберігати активність навіть за відносно прохолодної погоди в осінньо-весняний період.

Першою ознакою зараження є поява невеликих червонуватих крапок або горбків на корі, які з часом перетворюються на яскраво-помаранчеві або червоні подушечки.

Навколо місць ураження часто спостерігається потемніння кори, її розтріскування та утворення глибоких виразок, які з часом поглиблюються до деревини.

Листя на уражених гілках може жовтіти, скручуватися та передчасно опадати через порушення живлення, спричинене некрозом тканин пагона.

Внутрішні тканини гілки на зрізі часто мають бурий або коричневий відтінок, що свідчить про поширення міцелію гриба по ксилемі.

• Поява помаранчевих плодових тіл на корі
• Утворення некротичних виразок і тріщин
• Всихання верхівок пагонів
• Передчасний листопад
• Зміна кольору деревини під корою

Основною мірою контролю є своєчасна санітарна обрізка та спалювання всіх уражених частин рослини, щоб виключити поширення спор.

Важливо захищати місця зрізів та механічних пошкоджень кори садовим варом або спеціальними фунгіцидними пастами для запобігання проникненню спор.

Проведення профілактичних обробок препаратами на основі міді (бордоська рідина та аналоги) дозволяє істотно знизити інфекційний фон у саду.

Необхідно підтримувати високий рівень агротехніки, включаючи збалансоване живлення та полив, оскільки міцні рослини мають природну стійкість до гриба.

При масовому поширенні інфекції рекомендується застосування системних фунгіцидів, дозволених до використання в конкретному регіоні для боротьби з аскомікозами.