Циліндрокарпозна гниль коренів

Перші ознаки проявляються у вигляді побуріння дрібних коренів, яке згодом поширюється на головний корінь, викликаючи його розм’якшення та гниття.

Надземна частина рослин, таких як люцерна посівна та конюшина лучна, реагує в’яненням, хлорозом листя та загальним уповільненням росту.

У сенполії фіалкоцвітої при ураженні цією гниллю спостерігається почорніння основи черешків та загибель точки росту, що призводить до швидкої смерті рослини.

На поверхні уражених коренів часто можна побачити слабкий білуватий або сіруватий наліт, який згодом стає темнішим внаслідок утворення спор гриба.

При сильному ураженні корінь повністю втрачає цілісність, перетворюючись на м’яку масу, що робить неможливим відновлення тургору навіть після поливу.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Cylindrocarpon destructans (синонім Neonectria radicicola). Це спеціалізований ґрунтовий патоген, що здатний тривалий час виживати в ґрунті як сапротроф.

Гриб вражає кореневу систему багатьох сільськогосподарських та декоративних культур, проникаючи в тканини через пошкодження або через кореневі волоски.

Він поширюється в ґрунті за допомогою міцелію, а також утворює стійкі хламідоспори, які дозволяють патогену переносити суворі умови навколишнього середовища.

Зараження супроводжується активним виділенням ферментів, що розчиняють тканини кореня, що дозволяє грибу швидко колонізувати провідні судини рослини.

Патоген має високу екологічну пластичність, що робить боротьбу з ним досить складним завданням навіть при дотриманні стандартних агротехнічних норм.

Основним фактором розвитку хвороби є перезволоження ґрунту, що створює анаеробні умови, несприятливі для розвитку корисної мікрофлори, але ідеальні для гриба.

Низькі температури ґрунту в поєднанні з високою вологістю значно посилюють патогенність Cylindrocarpon destructans, послаблюючи імунітет рослин.

Підвищена кислотність ґрунтового розчину сприяє активному розмноженню патогену, тому на кислих ґрунтах ризик ураження значно вищий.

Порушення сівозміни та внесення незрілого гною створюють додаткові умови для накопичення інфекції та її швидкого розповсюдження в кореневій зоні.

Часто хвороба поширюється в теплицях через використання нестерилізованого субстрату та заражених робочих інструментів.

Циліндрокарпозна гниль завдає значної шкоди посівам, призводячи до випадіння проростків і зниження загальної щільності травостою багаторічних трав.

Ураження кореневої системи порушує живлення рослин, що різко знижує якість і кількість врожаю, а також зменшує стійкість до стресових факторів довкілля.

Для декоративного сектору збитки виражаються у втраті цілих колекцій чутливих видів, зокрема сенполій, які потребують тривалого часу для відновлення.

Крім прямої втрати біомаси, значних збитків завдають витрати на заміну ґрунту та обробку фунгіцидами, які не завжди дають гарантований результат.

Рослини, що вижили після ураження, мають знижену продуктивність, погано зимують і стають вразливими до інших вторинних інфекцій.

Першочерговим заходом є створення оптимального дренажу та уникання надмірного поливу, що обмежує умови для розвитку патогенного гриба.

Використання стійких до гнилей сортів та оздоровленого насіннєвого матеріалу суттєво знижує ймовірність інфікування ділянок.

Для захисту рослин рекомендується застосовувати протруювання насіння та полив ґрунту препаратами, що містять фунгіциди системної дії.

Регулювання кислотності ґрунту шляхом вапнування є ефективним способом профілактики, оскільки гриб чутливий до змін pH середовища.

• Дотримання правил сівозміни.
• Дезінфекція садових інструментів.
• Видалення хворих екземплярів із корінням.
• Внесення біологічних фунгіцидів.
• Контроль вологості та аерації ґрунту.