Європейський рак плодових дерев

Гриб розвивається усередині тканин дерева, деформуючи їх та утворюючи характерні виразки. Міцелій поширюється під корою, спричиняючи відмирання камбію та подальшу загибель уражених гілок.

Розмноження відбувається за допомогою спор, які поширюються потоками повітря та краплями води. Для проростання спор необхідна волога та наявність пошкоджень на корі, через які гриб проникає всередину.

Патоген зберігається в уражених тканинах багато років. На поверхні старих виразок часто можна побачити дрібні темно-червоні плодові тіла, які є джерелом інфекції протягом вегетації.

Виявлення хвороби на ранніх етапах є запорукою порятунку дерева, оскільки глибокі ураження стовбура зазвичай стають невиліковними та ведуть до поступової загибелі рослини.

Основною жертвою хвороби є яблуня та груша. Також уражаються інші плодові та декоративні дерева, зокрема бук, дуб, липа, що робить цей гриб дуже небезпечним для агроценозів.

Рак призводить до появи глибоких ран, що порушує сокорух. Це спричиняє всихання окремих гілок або цілих дерев, що значно знижує рентабельність саду.

Плоди, інфіковані під час росту, набувають нетоварного вигляду. Часто зараження відбувається через тріщини, і плоди починають гнити ще до моменту збору врожаю.

Молоді саджанці, що уражені в прикореневій зоні або на основному стовбурі, зазвичай гинуть, оскільки патоген перекриває шлях поживним речовинам, що йдуть від коріння до крони.

Економічні збитки складаються не тільки з втрати врожаю, а й з витрат на заміну дерев, лікування ран та постійну обробку саду хімічними засобами.

Активність патогену найбільша у вологі періоди: пізньої осені, під час зимових відлиг та ранньою весною. Саме в ці часи спори найактивніше проникають у тканини.

Осінній листопад є ключовим періодом ризику. Сліди від опалого листя — це відкриті рани, через які нектрія масово проникає в пагони, закріплюючись у деревині на зиму.

Температурний режим для розвитку гриба досить широкий, проте оптимальною є температура від +10 до +15 градусів Цельсія при високій відносній вологості повітря.

Влітку, за умов високих температур та сухості, розвиток зовнішніх симптомів сповільнюється, але гриб продовжує руйнувати внутрішні тканини деревини під шарами калюсу.

Обрізка дерев під час дощової погоди — це найкоротший шлях до зараження всього саду, тому планування агротехнічних робіт має базуватися на прогнозі погоди.

Візуально хвороба проявляється через дві форми виразок: відкриту, де деревина оголена, та закриту, де кора здувається і тріскається навколо місця зараження.

По краях відкритих виразок можна спостерігати концентричні валики, які формуються внаслідок розростання камбію, намагаючись відмежувати здорову тканину від інфікованої.

• Темно-коричневі вдавлені плями на корі пагонів.
• Тріщини, що супроводжуються відмиранням кори.
• Утворення оранжево-червоних подушечок (спороношення) на виразках.
• Передчасне жовтіння та опадання листя на хворих гілках.
• Крихкість гілок у місцях ураження.

При сильному ураженні стовбура дерево стає дуже вразливим до поривів вітру і часто ламається, оскільки гриб перетворює тверду деревину на м'яку, трухляву масу.

Вирізання всіх уражених гілок із захопленням 10–15 см здорової тканини є обов'язковою процедурою, яку проводять у суху погоду для запобігання поширенню спор.

Після обрізки всі зрізи потрібно негайно замазувати спеціальними фунгіцидними замазками або олійною фарбою на натуральній оліфі, щоб перекрити доступ інфекції.

Використання препаратів на основі міді після збору врожаю та перед початком вегетації допомагає захистити місця природних пошкоджень та рани від обрізки.

Важливо уникати механічних травм дерев, особливо в осінній період, а також контролювати шкідників, які можуть пошкоджувати кору, створюючи шляхи для проникнення гриба.

Підтримання оптимального живлення рослин без надлишку азотних добрив сприяє формуванню міцних тканин, які краще опираються проникненню інфекції та швидше загоюють рани.