Жилковий хлороз гвоздики

Збудником захворювання є вірус плямистості жилок гвоздики, відомий у наукових колах як Carnation vein mottle virus (CVMV).

Цей фітопатоген належить до роду Potyvirus, який є одним із найбільших за чисельністю родів вірусів рослин.

Вірусні частинки мають ниткоподібну форму, що типово для представників родини Potyviridae, і містять одноланцюгову РНК.

Основним переносником патогену є попелиця, зокрема персикова попелиця Myzus persicae, яка переносить вірус неперсистентним способом.

Механічне поширення вірусу також відбувається через контаміновані інструменти під час догляду за квітковими плантаціями та розмноження рослин живцями.

Основною культурою, що уражується цим вірусом, є гвоздика садова (Dianthus caryophyllus) та її численні селекційні сорти.

Вірус завдає значної шкоди промисловим теплицям, оскільки він швидко поширюється у щільних насадженнях культури.

Інфекція системна, тому вірус проникає в усі органи рослини, включаючи репродуктивні частини, що негативно впливає на якість квітів.

Використання живців з інфікованих материнських рослин є головним фактором поширення вірусу в нові господарства.

Вірус також може утримуватися в дикорослих видах родини Гвоздичні, які виступають джерелом первинного зараження в польових умовах.

Найбільш характерною ознакою зараження є просвітлення тканин навколо жилок листка, що і дало назву хворобі — жилковий хлороз.

З часом симптоми стають більш вираженими: на листках з’являється виражена крапчастість, мозаїчний візерунок та загальне знебарвлення тканин.

Рослини суттєво відстають у рості та розвитку, спостерігається зменшення кількості квіток та їхньої здатності до нормального розкриття.

Квітки часто стають деформованими, а їхні пелюстки набувають неоднорідного забарвлення, що знижує товарні якості продукції.

• Хлоротичне забарвлення вздовж жилок.
• Мозаїчна плямистість листя.
• Деформація квіток та бутонів.
• Пригнічення загального росту рослин.

Найефективнішою стратегією захисту є вирощування лише здорового посадкового матеріалу, оздоровленого методами культури меристем.

Важливим аспектом є контроль чисельності попелиць шляхом застосування системних інсектицидів, особливо в теплицях у весняно-літній період.

Інструменти, які використовуються для обрізки, слід регулярно дезінфікувати спеціальними розчинами для запобігання переносу вірусу механічним шляхом.

Виявлені інфіковані рослини повинні бути негайно видалені з посадок та знищені, оскільки вони є постійним джерелом інфекції для здорових екземплярів.

Слід дотримуватися просторової ізоляції між теплицями та відкритими ділянками, де можуть рости дикі родичі гвоздики, що можуть бути резерваторами вірусу.