Еутипоз винограду

Еутипоз винограду (Eutypa lata) — це небезпечний фітопатогенний гриб, який викликає хронічне захворювання багаторічних частин рослин.

Цей мікроорганізм належить до відділу Аскомікоти, класу Sordariomycetes, і є збудником так званого сухорукавності або еутипозного некрозу.

Гриб розвивається в деревині, де він паразитує, виділяючи специфічні токсини, що отруюють судинну систему виноградної лози.

Поширення інфекції відбувається спорами, які переносяться вітром або краплями дощу і потрапляють безпосередньо у відкриті рани після обрізки.

Сприйнятливість винограду до цього захворювання залежить від віку куща та умов навколишнього середовища під час виконання агротехнічних робіт.

Збудник уражає виноград (Vitis vinifera), а також широкий спектр інших культур, включаючи плодові дерева, зокрема абрикос.

Найбільшої шкоди патоген завдає штамбам, рукавам та багаторічній деревині, викликаючи їх поступове відмирання.

Руйнування провідної системи призводить до системного виснаження куща, зменшення площі листкової поверхні та пригнічення процесів фотосинтезу.

Зниження врожайності є постійним наслідком розвитку еутипозу, оскільки хворі рукави перестають давати нормальні плодові пагони.

У довгостроковій перспективі хвороба призводить до повної втрати куща, що потребує значних витрат на оновлення виноградних насаджень.

Навесні уражені пагони мають вигляд пригнічених: вони коротші за здорові, з вузьким та деформованим листям, що часто має хлоротичні плями.

Листові пластинки часто викривлені та мають ознаки некрозу по краях, що пов'язано з дією токсинів гриба на судинну систему.

При розрізі ураженого рукава спостерігається характерне потемніння деревини, яке має клиноподібну форму та чітко відмежоване від здорової тканини.

Суцвіття на хворих гілках можуть недорозвиватися або засихати, що призводить до значного зниження кількості ягід у гронах.

В кінцевій стадії розвитку хвороби кору на старих рукавах може покривати дрібна чорна «сип», що є плодовими тілами гриба — перитеціями.

Ефективний захист ґрунтується на суворому дотриманні правил обрізки, оскільки рани є єдиними воротами інфекції для спор.

Обрізку слід проводити лише в суху погоду, уникаючи днів з високою вологістю повітря та опадами, що сприяють активному викиду спор.

Усі великі зрізи після формування лози необхідно обробляти спеціальними фунгіцидними пастами або захисними лаками.

Санітарна обрізка має включати видалення всієї ураженої деревини до здорових тканин з обов’язковою утилізацією залишків через спалювання.

• Регулярна дезінфекція секаторів спиртом або хлорвмісними засобами.
• Своєчасне видалення сухих або слабких рукавів.
• Використання стійких до хвороб підщеп та сортів за можливості.
• Організація регулярного моніторингу стану насаджень навесні.