Мікосферелла капселла

Життєвий цикл гриба включає дві стадії: сумчасту (Mycosphaerella capsellae), що розвивається на рослинних рештках, та конідіальну (Pseudocercosporella capsellae), яка поширюється під час вегетації.

Збудник зберігається в ґрунті на залишках рослин протягом зими. Навесні з псевдотеціїв вивільняються аскоспори, які під дією вітру та дощу потрапляють на молоді рослини ріпаку.

Розвиток патогена залежить від погодних умов: найсприятливішими є помірні температури в межах +15...+20°C та висока вологість повітря, спричинена частими опадами.

Мікосферелла віддає перевагу ділянкам, де рапс висівається занадто часто, що призводить до накопичення великої кількості спорового матеріалу в ґрунті.

Гриб уражує переважно сільськогосподарські культури родини Капустяні, зокрема озимий та ярий ріпак, а також гірчицю, капусту та редьку.

Хвороба вражає всі надземні частини рослини: листя, стебла, черешки та стручки. Це значно послаблює фотосинтетичну здатність посівів.

Внаслідок ураження листя передчасно жовтіє та відмирає, що призводить до втрати загальної листової маси та зниження енергії росту рослин.

Ураження стручків є найбільш небезпечним, оскільки гриб проникає всередину, викликаючи деформацію насіння та знижуючи його олійність.

Економічні збитки проявляються у суттєвому недоборі врожаю (до 30-40%) через вилягання рослин, розтріскування стручків та неякісне насіння.

Первинні симптоми проявляються як світло-сірі або попелясті плями з темною облямівкою на нижніх листках, що знаходяться близько до ґрунту.

При високій вологості на поверхні плям утворюється тонкий наліт — це конідії патогена, за допомогою яких хвороба поширюється на сусідні здорові рослини.

Плями мають тенденцію до збільшення та злиття, що призводить до некрозу цілих ділянок листової пластинки та подальшого її відмирання.

На стеблах хвороба виглядає як видовжені сірі виразки, які з часом можуть ставати причиною ламкості стебла при сильному вітрі.

• Поява сірих плям з темним краєм на листі.
• Наявність спорового нальоту на нижньому боці листа.
• Передчасне опадання листкової маси.
• Пошкодження структури стебла та передчасне достигання стручків.
• Щуплість насіння та його масове висипання.

Основним заходом боротьби є суворе дотримання сівозміни, що передбачає повернення ріпаку на поле не раніше ніж через 4 роки.

Важливим агротехнічним прийомом є якісна обробка ґрунту, що включає глибоку оранку для пришвидшення розкладання пожнивних решток, де зимує гриб.

Проведення регулярного моніторингу посівів дозволяє вчасно виявити початок епіфітотії та вжити заходів хімічного захисту за допомогою фунгіцидів.

Використання хімічних препаратів (триазолів, стробілуринів) є найбільш ефективним у фазах розетки, бутонізації та цвітіння при виникненні загрози зараження.

Вирощування стійких сортів та вибір здорового посівного матеріалу є фундаментальними кроками для мінімізації впливу мікосферелли на продуктивність поля.