Мукор муцедо

Грибний міцелій не має перегородок, швидко розростається і утворює пухкий сірий або бурий наліт. Під час розвитку на кінчиках гіф формуються кулясті спорангії, що містять тисячі дрібних спор, які легко переносяться повітряними потоками.

Організм є сапротрофом, проте в агрономії виступає як фітопатоген, що вражає тканини з ослабленим імунітетом або пошкоджену сільськогосподарську продукцію.

Цей вид є космополітом, він мешкає повсюдно в ґрунті, на залишках рослин, у гної та на складах, де порушені умови зберігання.

Для ідентифікації в лабораторних умовах використовують мікроскопування: відсутність септ у міцелії та наявність темних спорангіїв дозволяють впевнено визначити належність до цього роду.

Гриб вражає широкий спектр продукції: зернові культури, овочі, коренеплоди з високим вмістом цукру, фрукти та насіннєвий матеріал.

Найбільшої шкоди мукор завдає під час зберігання врожаю у закритих приміщеннях при високій вологості. Особливу небезпеку він становить для посадкового матеріалу та зерна, знижуючи їх схожість.

У польових умовах гриб розвивається на ослаблених рослинах, проте основним місцем його господарського значення залишаються сховища для овочів та зернові склади.

Продукція, що вражена мукором, стає непридатною для споживання через накопичення продуктів метаболізму гриба, які можуть бути токсичними.

Патоген також здатен вражати кормові запаси, що створює ризики для тваринницьких господарств, адже плісняві корми викликають мікотоксикози у худоби.

Активний розвиток патогена відбувається у періоди післязбиральної обробки, транспортування та тривалого зберігання продукції, коли формуються сприятливі кліматичні умови.

За умов високої вологості повітря (понад 85%) та температури від +15 до +25 градусів Цельсія гриб поширюється надзвичайно швидко, охоплюючи великі площі за кілька діб.

Сезонність розповсюдження спор у польових умовах припадає на теплу пору року, коли плоди, що дозрівають, стають вразливими до проникнення патогена через мікротравми.

Взимку гриб зберігається в ґрунті та на залишках рослин у вигляді стійких зигоспор, які переносять несприятливі умови навколишнього середовища.

У складських умовах сезон активності триває постійно, якщо в приміщеннях відсутня вентиляція та підтримується високий рівень вологості.

Першою ознакою зараження є поява білого пухнастого міцелію, який згодом темніє внаслідок формування спор.

Вражені тканини рослин стають м'якими, водянистими та набувають характерного неприємного запаху гниття, що відрізняє мукорову гниль від інших видів плісняви.

На зерні мукорова інфекція виглядає як темний наліт, що щільно вкриває оболонку, призводячи до затримки проростання або повної загибелі насіння.

В овочах процес ураження починається з окремих вогнищ, які поступово збільшуються, перетворюючи тканини рослини на гниючу масу.

• Формування сірого або бурого пухнастого нальоту.
• Розм'якшення та ослизнення тканин плодів.
• Поява специфічного пліснявого запаху.
• Зниження енергії проростання та схожості насіння.

Основним методом захисту є суворе дотримання режиму зберігання: підтримання вологості повітря нижче 70% та ефективна вентиляція сховищ.

Перед закладкою на зберігання продукція має бути очищена від залишків ґрунту та пошкоджених екземплярів, оскільки саме вони стають осередками інфекції.

Важливо проводити регулярну дезінфекцію складських приміщень та тари із застосуванням дозволених фунгіцидних засобів для знищення зигоспор.

Під час вирощування важливо контролювати шкідників, які пошкоджують шкірку плодів, оскільки механічні травми значно полегшують проникнення спор мукора.

Для насіннєвого матеріалу рекомендовано використання фунгіцидних протруйників, що створюють надійний бар'єр на поверхні насіння та запобігають розвитку плісняви на ранніх етапах розвитку.