Мукор тендітний

Особливістю даного виду є надзвичайна швидкість росту міцелію, який утворює пухнастий наліт. Спорангієносці мають здатність до розгалуження, що забезпечує швидке утворення великої кількості спор для подальшого поширення.

Спори цього патогену характеризуються високою стійкістю до несприятливих умов середовища, включаючи низьку вологість та коливання температур, що полегшує їх виживання на поверхні ґрунту чи тари.

Життєвий цикл гриба включає розвиток конідій та формування зигоспор, які служать для перенесення зимового періоду. Оптимальна температура для розвитку становить 20–25°C, проте гриб активний і при нижчих температурах.

Гриб активно виділяє ферменти, що розщеплюють пектинові речовини та целюлозу в тканинах рослин, що перетворює його на агресивного деструктора рослинних залишків та продукції при зберіганні.

Цей гриб викликає розвиток мукорової гнилі, яка вражає широкий перелік культур. Найбільшої шкоди він завдає в період зберігання врожаю, коли умови вентиляції стають недостатніми.

Вразливими культурами є картопля, коренеплоди моркви, буряка, а також м’які фрукти та ягоди. Пошкоджені плоди швидко втрачають товарний вигляд та поживну цінність, перетворюючись на гнилу масу.

У польових умовах патоген часто оселяється на ослаблених рослинах або плодах, що контактують з ґрунтом після дощів або під час збирання, спричиняючи швидке загнивання тканин.

Насіння, заражене мукором, втрачає схожість, оскільки міцелій гриба проникає всередину насіннєвої оболонки, руйнуючи зародок і запаси поживних речовин.

Економічні втрати від діяльності цього патогену можуть бути значними, оскільки одна заражена одиниця продукції може стати джерелом поширення гриба на всю партію, що зберігається поруч.

Зовнішнім проявом інфекції є формування рясного ватоподібного нальоту на поверхні уражених ділянок рослини. Спочатку наліт білий, але згодом набуває сірого кольору через масове спороношення.

Тканини, на яких розвивається гриб, стають м’якими, водянистими та часто темніють. Процес розкладання супроводжується специфічним запахом продуктів бродіння, що виникає через діяльність гриба.

При ураженні плодів на їх поверхні спочатку з'являються невеликі плями, які швидко розширюються, захоплюючи все більшу площу і проникаючи в глибину тканин плоду.

Якщо заражені плоди знаходяться в умовах закритого простору, навколо них утворюється густа «сіра повсть», яка здатна поширювати спори на сусідні здорові плоди повітряним шляхом.

Насіння, вражене цим грибом, стає тьмяним, набуває пліснявого запаху, а при спробі пророщування на ньому моментально з'являється білий пухнастий міцелій, що пригнічує розвиток паростка.

Боротьба з мукором тендітним базується на дотриманні правил агротехніки. Важливо вирощувати стійкі сорти та забезпечувати правильний режим живлення, щоб рослини були менш вразливими до інфекцій.

Після збирання врожаю продукцію слід ретельно просушити, уникаючи механічних пошкоджень під час транспортування. Травмовані плоди є основними «воротами» для проникнення гриба.

При зберіганні важливо підтримувати оптимальну вологість (нижче 80–85%) та забезпечувати інтенсивну вентиляцію приміщень, що перешкоджає розвитку грибниці.

Перед закладанням продукції необхідно проводити дезінфекцію складських приміщень, включаючи стіни, підлогу та тару, використовуючи спеціалізовані фунгіцидні засоби.

Регулярний огляд продукції під час зберігання дозволяє своєчасно видалити осередки інфекції, що є найефективнішим способом запобігання масовому псуванню врожаю.