Накатае сигмоподібна

Цей мікроорганізм характеризується здатністю до утворення склероціїв — щільних сплетінь гіф, які мають вигляд дрібних чорних сигмоподібних тілець, що добре виживають у ґрунті.

Біологічний цикл гриба тісно пов'язаний з водним режимом рисових полів. Склероції спливають на поверхню води під час затоплення чеків, де стають джерелом первинного зараження рослин.

Активне поширення патогена відбувається за допомогою конідій, які розносяться краплями води, забезпечуючи швидке інфікування здорових листкових піхов усередині посіву.

Вивчення генетичної різноманітності та особливостей росту цього гриба допомагає селекціонерам створювати стійкі до хвороб сорти рису для різних кліматичних зон.

Основним господарем цього фітопатогена є рис посівний. Захворювання завдає значної шкоди в регіонах з інтенсивним вирощуванням культури, де вологість повітря є стабільно високою.

Гриб атакує нижні яруси рослини, що знаходяться у воді. Це призводить до поступового руйнування внутрішньої структури стебла та порушення живлення усієї надземної частини.

Результатом ураження є передчасне всихання рослин та вилягання посівів, що ускладнює процес механізованого збирання врожаю та призводить до великих втрат зерна.

На додаток до прямих втрат врожаю, хвороба знижує якість посівного матеріалу, оскільки склероції можуть зберігатися на поверхні насіння або змішуватися з ним при збиранні.

Відомо, що в умовах епіфітотії рівень втрат урожаю від склероціальної гнилі може сягати значних відсотків, що робить цей гриб одним із найбільш економічно небезпечних.

Симптоми хвороби починаються з появи темно-коричневих або чорних плям на листових піхвах, які поступово поширюються на вузли та міжвузля стебла рослини.

При розрізі ураженого стебла всередині можна виявити чорний міцелій або характерні склероції, які блокують судинну систему та перешкоджають нормальному транспортуванню поживних речовин.

Верхні частини рослини поступово жовтіють і в'януть, оскільки патоген руйнує тканини, що забезпечують подачу води до волоті. Метелка залишається недорозвиненою.

У вологу погоду на плямах утворюється слабкий сіруватий наліт, що складається з репродуктивних структур гриба, які сприяють розповсюдженню інфекції на сусідні рослини.

Повна загибель або сильне вилягання інфікованих стебел є найбільш очевидними ознаками запущеної стадії хвороби, яка часто проявляється безпосередньо перед фазою дозрівання.

Ефективна стратегія захисту базується на комплексних агротехнічних заходах, спрямованих на скорочення інфекційного навантаження на поле після закінчення сезону.

Рекомендується глибока оранка рисових полів та знищення рослинних решток, у яких патоген зберігає свою здатність до виживання протягом зимового періоду.

Важливим заходом є своєчасне видалення бур'янів, що можуть бути проміжними господарями для гриба, та суворе дотримання сівозміни в господарствах з інтенсивним рисосіянням.

Для хімічного захисту застосовують фунгіциди, що діють системно, обробляючи посіви в періоди найбільшої загрози інфікування, особливо в умовах високої вологості.

• Дотримання режиму зрошення.
• Використання фунгіцидів на основі діючих речовин системної дії.
• Посів стійких сортів рису.
• Контроль щільності посівів.