Меланконіс хартузіана

Гриб здатний жити як паразит на живих тканинах, так і як сапротроф на відмерлій деревині, що дозволяє йому тривалий час зберігатися в умовах саду.

Біологія гриба передбачає утворення строми, яка розвивається всередині тканин рослини, поступово виступаючи крізь епідерміс та кору. Це робить його впізнаваним під час детального фітопатологічного огляду.

Поширення збудника відбувається аскоспорами, які вивільняються під час вологої погоди, та конідіями. Вітер та краплі дощу переносять спори на здорові частини дерев або сусідні екземпляри.

Для розвитку патогена сприятливими є умови підвищеної вологості та температури в діапазоні, характерному для весняно-осіннього періоду, що зумовлює високу активність гриба в цей час.

Головною культурою, що страждає від діяльності Melanconis chartusiana, є волоський горіх (Juglans regia). Інфекція призводить до значних втрат врожаю та деградації якості деревини.

Патоген вражає провідні тканини рослини, зокрема флоему та камбій, що порушує рух пластичних речовин від листя до кореневої системи та плодів.

Внаслідок ураження спостерігається масове відмирання гілок різного віку. Дерева поступово втрачають крону, що знижує їх загальну життєздатність та продуктивність протягом багатьох років.

Наслідком інфекції є не тільки втрата врожаю, але й ризик повної загибелі молодих насаджень, які не можуть протистояти експансії міцелію гриба у провідні системи.

Ураження штамба дерева може призвести до утворення великих ран, які не загоюються, що робить дерево вразливим до інших шкідників та вторинних інфекцій.

Типовою ознакою є поява на корі гілок характерних чорних плям, які з часом розростаються і призводять до відмирання окремих ділянок кори.

У місцях ураження помітні дрібні горбочки, що є виходами строми гриба. Ці структури зазвичай розташовані групами і мають темний, майже вугільний колір.

При розрізі ураженої гілки видно чітку межу між здоровою світлою деревиною та некротизованою тканиною, яка має коричневий або чорний відтінок.

Листя на хворих гілках починає жовтіти та в’янути ще до настання природного листопаду, що є сигналом про серйозне порушення живлення гілки.

При підвищеній вологості спостерігається виділення спор у вигляді слизових крапель або вусиків, які слугують джерелом подальшого розповсюдження інфекції.

Ключовим заходом контролю є санітарна обрізка, яка повинна проводитися в суху погоду. Важливо видаляти всі уражені гілки, захоплюючи здорову ділянку, та знищувати їх за межами саду.

Для дезінфекції інструментів (секаторів, пилок) рекомендується використання спиртових розчинів або препаратів на основі хлору після кожного контакту з ураженою деревиною.

Використання фунгіцидів, зокрема мідьвмісних препаратів (бордоська суміш та аналоги), ефективне для профілактики зараження в осінній та ранньовесняний періоди.

Для зміцнення імунітету дерев необхідно забезпечити належний рівень живлення, особливо калійно-фосфорними добривами, та захист від механічних пошкоджень.

• Вирізка хворих гілок з захопленням здорової тканини
• Спалювання рослинних решток
• Дезінфекція місць зрізів садовими замазками
• Профілактичні обробки саду мідними фунгіцидами