Меланконіум

Гриб поширюється за допомогою конідій, які утворюються у спеціальних структурах — ложах, що розвиваються під шкіркою або епідермісом рослини. Це робить їх стійкими до багатьох зовнішніх чинників.

Різні види меланконіуму, такі як Melanconium fuligineum, є відомими збудниками гнилі винограду. Вони активно розвиваються у вологих умовах, що робить їх особливо небезпечними у сезони з частими дощами.

Патоген проникає в тканини рослин через механічні пошкодження, такі як розриви кори, морозобоїни або місця неякісного зрізу при обрізці. Гіфи гриба поступово руйнують клітинні структури, викликаючи некроз.

За сприятливих умов — високої вологості та температури від 15 до 25 градусів Цельсія — інфекція поширюється дуже швидко. Грибниця здатна тривалий час зберігатися в ураженій деревині, вичікуючи сприятливих умов для активного спороношення.

Основними жертвами патогену є виноградні лози, вільха, волоський горіх та інші листяні дерева. Хвороба призводить до поступового ослаблення організму рослини та втрати продуктивності.

На виноградниках меланконіум викликає гірку гниль, яка може знищити значну частину врожаю. Пошкоджені ягоди стають непридатними для вживання та переробки через зміну смакових якостей.

Деревні культури страждають від некрозу кори, що призводить до відмирання окремих гілок. Це негативно позначається на фотосинтезі та загальному розвитку крони дерева.

Значна шкода завдається через зниження стійкості рослин до низьких зимових температур. Уражені тканини швидше підмерзають, що призводить до загибелі цілих гілок або стовбурів.

Патогенна дія гриба також знижує товарну якість деревини, роблячи її вразливою до гниття та псування іншими грибами-сапротрофами, які оселяються на місцях некрозів.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді чорних або темно-коричневих крапок — конидіальних лож, що з'являються на корі. Це свідчить про активний розвиток гриба всередині рослини.

На ягодах винограду спочатку виникають ледь помітні плями, які швидко розростаються. Згодом ягода темніє, зморщується і вкривається споровим нальотом.

На гілках дерев спостерігається відмирання кори, вона може набувати темного кольору і розтріскуватися. Часто з таких ділянок виділяється камедь, що є ознакою боротьби рослини з інфекцією.

Уражені ділянки швидко втрачають еластичність. При розрізі ураженої гілки видно побуріння тканин, що вказує на поширення грибниці вглиб деревини.

• Поява чорних спорових подушечок
• Відмирання окремих ділянок кори
• Муміфікація плодів
• Камедетечення на стовбурах
• Всихання окремих пагонів

Найпершим заходом є своєчасна санітарна обрізка та спалювання уражених частин рослин. Це знижує інфекційний фон у саду та запобігає поширенню спор гриба.

Для захисту ран на деревах після обрізки слід використовувати спеціальні пасти або фунгіциди, що перешкоджають потраплянню спор патогену в дерево.

Весняне обприскування мідьвмісними препаратами є ефективним засобом профілактики. Важливо проводити обробку до початку розпускання бруньок, щоб захистити молоді тканини.

Підтримання оптимального водного та поживного режиму зміцнює імунну систему рослин. Рослини, які отримують достатньо мікроелементів, менш схильні до зараження меланконіумом.

У разі інтенсивного вирощування винограду застосовують комплекс фунгіцидів згідно з графіком обробок. Важливо чергувати препарати для того, щоб патоген не виробив резистентність до діючих речовин.