Марсонія яблуні

Збудником хвороби є сумчастий гриб Diplocarpon mali (анам. Marssonina mali), який належить до відділу Аскомікота.

Цей патоген спеціалізується на ураженні яблуневих культур, викликаючи передчасну дефоліацію, що значно ослаблює фізіологічний стан дерев.

Зимує гриб у вигляді міцелію, конідій або сумчастих стадій безпосередньо на опалому листі, яке залишається в саду після збору врожаю.

Навесні, при настанні тепла та підвищенні вологості, відбувається вивільнення спор, які поширюються вітром та краплями води на молоду зелень.

Висока спеціалізація збудника дозволяє йому швидко адаптуватися до умов саду, створюючи нові покоління спор протягом усього літнього періоду.

Головною культурою, що страждає від цієї інфекції, є яблуня, причому сприйнятливість сортів може істотно відрізнятися залежно від генотипу.

Хвороба призводить до ураження листкового апарату: листя вкривається плямами, висихає та передчасно опадає, що зупиняє процес фотосинтезу.

Втрата листя в середині або наприкінці літа позбавляє дерево поживних речовин, що критично впливає на закладку плодових бруньок під врожай наступного року.

Крім того, дерева, уражені марсонією, мають знижену морозостійкість, через що вони частіше пошкоджуються під час зимових морозів.

Насадження, де не проводиться боротьба з грибком, поступово виснажуються, що веде до зниження якості врожаю та можливої загибелі окремих дерев.

Активний розвиток патогену починається з другої половини червня і продовжується до моменту опадання листя восени.

Період дощів та високої вологості є ключовим фактором, що сприяє швидкому розповсюдженню конідій та ураженню нових ділянок крони.

Для проростання спор оптимальною є температура в межах 20–25°C, при якій інкубаційний період хвороби мінімальний.

Затяжна дощова погода у липні та серпні створює сприятливий фон для епіфітотійного розвитку захворювання в інтенсивних садах.

В посушливі періоди розвиток гриба сповільнюється, але спори зберігають життєздатність, чекаючи на сприятливі умови для нового зараження.

На поверхні листя з'являються характерні коричневі або темно-сірі плями, які з часом збільшуються та займають значну частину пластинки.

Листя поступово жовтіє, втрачає тургор і передчасно опадає, що призводить до оголення пагонів у розпал літнього сезону.

При огляді уражених ділянок на плямах можна побачити дрібні чорні крапки — це ацервули, де утворюється спороношення патогена.

Інфекція поширюється від нижніх гілок до верхівки, створюючи видимий ефект "лисіння" дерева знизу вгору.

На пізніх стадіях плями можуть зливатися, охоплюючи весь лист, що призводить до його повної некротизації та відмирання.

Головним заходом боротьби є знищення джерела інфекції, а саме ретельне прибирання та спалювання опалого листя в саду.

Агротехнічні методи повинні включати регулярну обрізку, яка забезпечує провітрювання крони та зменшує вологість навколо листків.

Хімічний контроль базується на застосуванні фунгіцидів, зокрема препаратів на основі міді, тріазолів, стробілуринів та інших сучасних діючих речовин.

• Обприскування до початку вегетації для зменшення запасу спор.
• Профілактичні обробки перед сезоном дощів.
• Чергування препаратів різних хімічних груп для запобігання резистентності.

Ефективна система захисту вимагає комплексного підходу, що поєднує санітарні заходи та своєчасне застосування якісних фунгіцидних засобів.