Макрофомоз квасолі

Патоген поширюється у ґрунті та на рослинних рештках, де він здатен тривалий час зберігати життєздатність, використовуючи сапротрофну фазу свого розвитку для виживання в міжсезоння.

Систематичне положення гриба визначає особливості його морфології: міцелій зазвичай безбарвний або злегка пігментований, що активно розвивається в паренхімі уражених тканин рослин.

Пікніди патогена мають темно-коричневий або чорний колір, заглиблені в тканини рослини, і відкриваються назовні отворами (остіолами), через які відбувається викид спор при достатньому зволоженні.

Розвиток гриба сильно залежить від гідротермічних умов, причому оптимальні показники для спороношення спостерігаються при температурі 20–25 градусів Цельсія та високій вологості повітря.

Головною культурою-господарем для Macrophoma phaseoli виступає квасоля звичайна, проте гриб може вражати і суміжні види бобових, що розширює коло можливих джерел інфекції в полях.

Хвороба завдає істотної шкоди на початкових етапах розвитку, викликаючи загибель проростків і нерівномірні сходи, що змушує господарства нести збитки через необхідність пересіву.

Ураження вегетуючих рослин негативно позначається на фотосинтетичній активності листкового апарату, що в кінцевому рахунку призводить до зниження загальної біомаси рослини.

На генеративних органах інфекція призводить до формування деформованих бобів та ураження насіння, що значно знижує товарні якості врожаю та його придатність до подальшої переробки.

Економічна шкода від макрофомозу проявляється не тільки у втраті врожайності, але і в зниженні енергії проростання насіння, отриманого з хворих посівів, що поширює інфекцію далі.

Характерною ознакою ураження є поява на сім'ядолях і підсім'ядольних колінах коричневих плям, які швидко розростаються і призводять до відмирання тканин стебла.

Листя реагує на інфекцію розвитком світло-коричневих або сірих плям з виразною облямівкою, в межах яких через деякий час з'являються дрібні чорні крапки — плодові тіла гриба.

Стебла дорослих рослин при зараженні вкриваються довгастими виразками, що з часом можуть призводити до ламкості та передчасного в’янення всієї рослини внаслідок порушення провідної системи.

Під час вологої погоди на плямах спостерігається розвиток грибниці у вигляді ледь помітного сірого нальоту, що свідчить про активне спороутворення та поширення інфекції в посівах.

Боб, що уражений патогеном, демонструє симптоми сухих плям, які при розтині можуть виявити наявність грибниці також і на поверхні насіння, що забарвлює його в темні тони.

Комплексний підхід до контролю макрофомозу базується на поєднанні високої агротехнічної культури та застосуванні сучасних хімічних засобів захисту рослин.

Першочерговим заходом є використання стійких сортів, проте через обмежену кількість таких селекційних форм основна увага приділяється знезараженню насіннєвого матеріалу фунгіцидами.

Застосування правильних сівозмін дозволяє знизити рівень інфекційного навантаження в ґрунті, оскільки більшість спор гриба гине за відсутності специфічних рослин-господарів протягом 2–3 років.

• Глибока зяблева оранка з оборотом пласта для знищення решток.
• Використання якісного, сертифікованого насіння з високою енергією проростання.
• Своєчасне застосування фунгіцидів при появі перших симптомів захворювання.

У разі інтенсивного розвитку хвороби рекомендується проводити профілактичні обприскування фунгіцидами системної дії, що забезпечують захист нових приростів рослин квасолі.