Макрофоміна фазеолі

Макрофоміна фазеолі (Macrophomina phaseoli) — це ґрунтовий патогенний гриб, що належить до класу Ascomycetes. Він є основним збудником вугільної або попелястої гнилі у багатьох сільськогосподарських культур.

Цей гриб утворює велику кількість мікроскопічних чорних склероціїв, які зберігаються у ґрунті роками. Вони служать основним джерелом інфекції для наступних поколінь рослин на зараженій ділянці.

Патоген має високу здатність до поширення, оскільки його склероції дуже стійкі до екстремальних температурних умов та дефіциту поживних речовин у ґрунтовому середовищі.

Міцелій гриба проникає в кореневу систему рослини, поступово колонізуючи судини та перешкоджаючи нормальному обміну речовин. Це призводить до повної втрати тургору та швидкої загибелі культури.

В лабораторних умовах ідентифікація проводиться шляхом виділення грибниці на поживних середовищах, де патоген виявляє характерну здатність до швидкого утворення чорних склероціїв.

Спектр уражуваних рослин є надзвичайно широким — гриб здатен інфікувати понад 500 видів. Серед найбільш чутливих культур: соняшник, соя, кукурудза, сорго та квасоля.

Хвороба викликає ураження кореневої системи та прикореневої частини стебла. Внаслідок цього рослини стають вразливими, швидко висихають та ламаються при найменшому механічному впливі.

При ураженні сої та соняшнику патоген спричиняє передчасне дозрівання, зниження маси насіння та суттєве погіршення олійності. Втрати врожаю в епіфітотійні роки можуть сягати 80%.

Гриб виділяє токсичні метаболіти, які отруюють рослину, пригнічуючи її захисні механізми. Це робить навіть відносно стійкі сорти сприйнятливими в умовах сильної посухи.

Окрім втрати врожайності, спостерігається значне зниження посівних якостей насіння, оскільки патоген може передаватися через насіннєвий матеріал.

Оптимальними умовами для розвитку Macrophomina phaseoli є висока температура повітря (вище 30°C) у поєднанні з низькою вологістю ґрунту. Найбільший ризик виникає у спекотні літні місяці.

Зараження зазвичай відбувається у період від проростання насіння до фази цвітіння. Проте симптоми часто стають помітними лише в другій половині вегетації, коли рослини перебувають у стресовому стані через посуху.

Інфекційний цикл може повторюватися декілька разів протягом сезону, якщо умови середовища залишаються сприятливими для розвитку гриба та послаблення імунітету рослин.

Після збирання врожаю гриб продовжує життєдіяльність на пожнивних рештках, де інтенсивно формує склероції для перезимівлі у верхніх шарах ґрунту.

Тривала спека та відсутність опадів у критичні фази розвитку культур провокують масове поширення хвороби та швидке відмирання посівів на великих площах.

Первинною ознакою є в’янення листків у спекотну частину доби з відновленням тургору вночі, проте згодом в’янення стає постійним.

На прикореневій частині стебла з’являються темні плями, що з часом розширюються. При розрізі стебла можна побачити руйнування внутрішньої серцевини та чорний наліт, що складається зі склероціїв.

Листя поступово жовтіє і засихає, проте не опадає, що є характерною ознакою вугільної гнилі. На стеблах часто з’являється попелястий наліт.

Рослини виглядають передчасно дозрілими, мають вкорочені стебла та малі кошики (у соняшнику) або слабкі боби (у сої).

• Потемніння коренів
• Чорний пилоподібний наліт склероціїв усередині стебла
• Пожовтіння та засихання листкової маси
• Передчасна загибель посівів

Головним заходом є дотримання сівозміни, що виключає вирощування чутливих культур на одному полі протягом декількох років. Перерва має тривати не менше 5–6 років.

Використання глибокої оранки допомагає загорнути пожнивні рештки в глибокі шари ґрунту, що уповільнює розвиток інфекції та перешкоджає її поширенню.

Застосування фунгіцидів для обробки насіння дозволяє захистити проростки від раннього зараження. Важливо також підбирати стійкі або толерантні гібриди культури.

Збалансоване живлення рослин, зокрема внесення калію, допомагає підвищити стійкість культур до патогенів. Достатнє зволоження ґрунту нівелює негативний вплив стресових температур.

Застосування біологічних препаратів, що містять корисні ґрунтові гриби-антагоністи, є ефективним інструментом інтегрованого захисту проти накопичення склероціїв у ґрунті.