Довідник · Збудники

Ліньєра волосиста

Ligniera pilorum

Ліньєра волосиста (лат. Ligniera pilorum) — це мікроскопічний фітопатоген, що належить до класу Фітоміксеї. Цей організм є облігатним внутрішньоклітинним паразитом, що спеціалізується на ураженні кореневої системи.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Ліньєра волосиста

Він функціонує за рахунок формування плазмодіїв всередині клітин рослини-господаря, які згодом перетворюються на спори, що знаходяться у спеціальних структурах — цистосорусах.

Зооспори мають джгутики, що дозволяють їм пересуватися у ґрунтовому розчині. Це ключова особливість, що забезпечує швидке поширення інфекції в зоні ризосфери.

Систематично патоген відноситься до родини Plasmodiophoridae, до якої також входять збудники небезпечних хвороб овочевих культур, наприклад, кили капусти.

Здатність тривалий час зберігатися у ґрунті у вигляді покоїстих спор робить ліньєру вкрай витривалим патогеном, якого важко вивести з уражених ґрунтів.

Шкода від Ligniera pilorum проявляється у пригніченні розвитку кореневої системи, що напряму впливає на загальну продуктивність рослини.

Ураження піддаються переважно кореневі волоски та дрібні бічні корені, де паразит спричиняє патологічне розростання тканин.

Це призводить до порушення водного та мінерального балансу рослини, що проявляється у вигляді хлорозів та зниження стійкості до посухи.

На великих посівах поширення патогену може призводити до нерівномірності сходів та зниження загальної врожайності культури.

Особливу небезпеку становить для розсадників, де зараження може спричинити масову загибель молодих рослин через слабку кореневу систему.

Активізація патогену відбувається за умов високої вологості ґрунту, що часто спостерігається навесні або під час надмірних опадів.

Температурний діапазон розвитку коливається від +12 до +20 градусів, що збігається з основними етапами росту багатьох сільськогосподарських культур.

Поширення збудника в межах поля відбувається через рух води та перенесення частинок ґрунту під час обробітку землі технікою.

Максимальна активність зооспор спостерігається в період активного росту кореневої системи господаря, коли виділяються кореневі ексудати, що приваблюють патоген.

У посушливі періоди паразит переходить у стадію спокою, чекаючи на сприятливі умови для нового циклу зараження.

Зовнішні ознаки ураження важко помітити без огляду коренів: рослини виглядають пригніченими, з уповільненим темпом росту.

При ретельному огляді під мікроскопом або сильною лупою на коренях можна виявити невеликі здуття (гали), які свідчать про присутність цистосорусів.

Листя може втрачати тургор або передчасно жовтіти через недостатнє постачання поживних речовин з кореневої системи.

Коріння може виглядати викривленим, з потовщеннями, що нагадують вузлики, проте ці утворення є хворобливою реакцією, а не симбіотичними бульбочками.

  • Деформація кореневих волосків.
  • Сповільнене зростання надземної частини.
  • Поява симптомів хлорозу внаслідок порушення живлення.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни, яка перериває цикл розмноження патогену через відсутність сприйнятливого господаря.

Важливо забезпечити добрий дренаж ділянки для уникнення надмірного зволоження, яке сприяє активному розповсюдженню зооспор.

Ретельна дезінфекція сільськогосподарського інструменту та техніки допоможе запобігти перенесенню інфікованого ґрунту з одного поля на інше.

Боротьба з бур'янами має вирішальне значення, оскільки вони можуть підтримувати популяцію паразита протягом сезону.

Використання сидератів та внесення органічних добрив, що стимулюють розвиток корисної мікрофлори, допомагає знизити ризик інфікування.