Лейкостомоз кісточкових

Збудник лейкостомозу — сумчастий гриб Leucostoma persoonii (анаморфна стадія Cytospora leucostoma), що належить до порядку Diaporthales. Це патоген, який вражає камбій та деревину плодових культур.

Гриб зазвичай веде сапротрофний спосіб життя, але стає паразитом, якщо дерево ослаблене морозами, посухою або механічними пошкодженнями. Інфекція проникає через рани на корі.

Міцелій патогена розвивається у тканинах кори, поступово проникаючи глибше. У місцях ураження формуються численні пікніди, які проривають епідерміс, утворюючи характерні горбки.

Спори поширюються краплями дощу, вітром, а також комахами та під час використання нестерильного садового інструменту. Висока вологість є ключовим фактором для розвитку хвороби.

Для точної ідентифікації патогена в умовах господарства рекомендується лабораторний аналіз, оскільки симптоми можуть нагадувати інші некрозні захворювання.

Лейкостомоз вражає майже всі кісточкові культури: абрикос, персик, черешню, вишню, сливу та аличу. Хвороба провокує поступове відмирання окремих гілок або цілих дерев.

Головна шкода полягає у руйнуванні судинної системи дерева. Це призводить до порушення водного балансу та постачання поживних речовин, через що крона всихає.

У місцях ураження кора буріє, сохне та розтріскується. Часто спостерігається інтенсивне камедетечення, що вказує на боротьбу рослини з інфекцією, проте це ще більше послаблює дерево.

Занедбані випадки, коли інфекція оперізує штамб, призводять до загибелі дерева протягом одного або двох сезонів. Це створює значні економічні втрати у садах.

Вплив хвороби проявляється у зниженні врожайності, погіршенні якості плодів та необхідності видалення скелетних гілок, що знижує довговічність насаджень.

Активізація патогена відбувається в період вегетації, проте зараження часто стається ранньою весною або пізньою осінню. У цей час дерева найбільш вразливі до інфекцій через погодні коливання.

Оптимальні умови для розвитку гриба — температура повітря від +15°C до +25°C при високій вологості. У таких умовах швидкість поширення гриба значно зростає.

Взимку міцелій зберігається всередині деревини, залишаючись життєздатним. Ранні весняні відлиги провокують початок інтенсивного спороношення.

Найбільш небезпечним періодом є час активного сокоруху, особливо якщо на дереві є свіжі зрізи після обрізки, які не були вчасно оброблені.

Літній період з частими опадами сприяє поширенню інфекції по всьому саду, тому важливо проводити регулярний огляд стану дерев.

Першою ознакою є зміна кольору кори: вона стає темно-коричневою, іноді з фіолетовим відтінком, і починає трохи западати порівняно зі здоровою ділянкою.

На поверхні кори помітні дрібні сірі горбки — це пікніди. За високої вологості з них виходять спори у вигляді спіралеподібних ниток.

Листя на хворих гілках жовтіє, скручується і сохне. Воно довго залишається на гілках, не опадаючи, що є типовим для цього захворювання.

На зрізі гілки видно некроз тканин: уражені ділянки деревини темні, часто оточені світлішою зоною здорової тканини, що вказує на межу ураження.

• Потемніння та розтріскування кори.
• Поява численних пікнід на корі.
• Виділення камеді в місцях ураження.
• Всихання верхівок гілок та окремих скелетних гілок.
• Передчасне жовтіння та скручування листя.

Основною мірою захисту є підтримання гарного стану саду. Здорове дерево з добрим імунітетом набагато краще протистоїть грибковим інфекціям.

Важливо вчасно проводити обрізку хворих гілок. Зріз роблять з захопленням здорової тканини (10-15 см), після чого місце зрізу обов'язково дезінфікують та замазують садовим варом.

Захист від сонячних опіків та морозобоїн є критичним. Побілка штамбів та скелетних гілок восени суттєво зменшує ризик інфікування через тріщини в корі.

Використання фунгіцидів, зокрема мідьвмісних препаратів, у період спокою є ефективним методом профілактики. Ранньовесняне та осіннє обприскування знижує інфекційний фон.

Видалення та негайне спалювання залишків хворих рослин дозволяє попередити розповсюдження спор патогена по саду на сусідні здорові дерева.