Лейкостомоз

Головною ознакою ураження є поява на стовбурах та гілках вдавлених плям, що поступово набувають бурого кольору та розростаються у вигляді некрозів.

Одним із характерних симптомів є виділення камеді (камедетечі) у місцях пошкоджень, що свідчить про глибоку реакцію дерева на впровадження патогену.

На ураженій корі з часом з'являються численні дрібні горбки — це плодові тіла гриба, через які вивільняються спори для подальшого розмноження.

Листя на хворих гілках починає передчасно жовтіти та засихати, що призводить до загального пригнічення крони та зниження продуктивності плодових дерев.

При розрізі кори спостерігається чітке забарвлення тканин: здорова частина залишається світлою, тоді як уражена ділянка набуває характерного коричневого забарвлення.

Збудником лейкостомозу є недосконалий гриб Leucostoma cincta (анаморфа Cytospora cincta), що спеціалізується на ураженні кісточкових порід дерев.

Патоген є типовим рановим паразитом, який проникає в рослинні тканини виключно через пошкодження кори, морозобоїни або місця механічних зрізів.

Гриб розвивається в камбії та корі, поступово руйнуючи тканини та перешкоджаючи нормальному сокоруху в межах всієї гілки або дерева.

Активне поширення гриба відбувається за рахунок конідій, які формуються у спеціальних структурах — пікнідах, що з'являються на поверхні відмерлої кори.

Біологія цього гриба передбачає здатність зберігатися в ураженій деревині тривалий час, поступово ослаблюючи дерево до повного його відмирання.

Висока вологість повітря та опади створюють оптимальне середовище для проростання спор гриба та їх поширення по саду за допомогою вітру або крапель води.

Найбільший ризик виникнення інфекції спостерігається після зим, коли на деревах з'являються тріщини від морозу, що слугують «воротами» для грибниці.

Такі культури як мигдаль, абрикос та персик особливо чутливі до лейкостомозу, якщо вони ростуть на неродючих або перезволожених ґрунтах.

Загущені посадки, де спостерігається погана вентиляція крони, створюють мікроклімат, що сприяє тривалому збереженню вологи та розвитку інфекції.

Комахи, що пошкоджують кору або переносять спори на своєму тілі, також відіграють значну роль у розповсюдженні хвороби по здорових насадженнях.

Лейкостомоз вважається вкрай шкідливою хворобою, що спричиняє поступове відмирання скелетних гілок і, зрештою, загибель усього дерева.

Захворювання значно зменшує площу фотосинтезуючої поверхні, що призводить до критичного падіння обсягів та якості врожаю плодів.

Дерево втрачає свою зимостійкість, стаючи вразливим до коливань температур, що може призвести до швидкої загибелі після суворих зимових місяців.

Пошкодження камбію призводить до незворотних наслідків для метаболізму дерева, роблячи лікування ефективним лише на дуже ранніх стадіях.

Велика кількість уражених дерев у саду потребує радикальної заміни насаджень, що тягне за собою значні економічні втрати для садівника.

Першочерговою мірою захисту є проведення щорічної санітарної обрізки з обов'язковим видаленням та спалюванням усіх уражених частин рослин.

Місця зрізів та випадкових пошкоджень кори необхідно негайно ізолювати за допомогою садових замазок або фунгіцидних препаратів для попередження зараження.

Восени та навесні рекомендується проводити профілактичне обприскування дерев препаратами на основі міді, що дозволяє суттєво знизити інфекційний фон.

Побілка стовбурів вапном допомагає запобігти появі сонячних опіків, які є основними місцями для проникнення патогену в тканини дерева.

Підтримання загального здоров'я саду через своєчасне внесення добрив та правильний полив сприяє формуванню природного імунітету до грибкових хвороб.