Інонотус щетинистий

Плодові тіла цього гриба мають копитаподібну форму, вони однорічні та досить масивні, часто досягають значних розмірів під час активного росту.

Назва гриба обумовлена його зовнішнім виглядом: поверхня вкрита густими жорсткими волосками (щетинками), які мають рудо-коричневий колір.

Тканина гриба всередині дуже щільна, має волокнисту структуру та темно-іржавий відтінок, що характерно для представників роду інонотус.

Розмноження відбувається через утворення великої кількості спор, які вивільняються з трубчастого гіменофору на нижній частині плодового тіла.

Цей фітопатоген вражає переважно старі або ослаблені дерева, такі як яблуні, груші, горіхи, дуби та клени, спричиняючи серйозні внутрішні пошкодження.

Міцелій гриба активно руйнує деревину, перетворюючи її на пухку масу, що призводить до втрати структурної цілісності стовбура або окремих гілок.

В результаті життєдіяльності інонотусу дерево стає крихким, що підвищує ризик його падіння під час сильних вітрів чи під вагою власної крони.

Гриб виділяє ферменти, які розкладають лігнін, роблячи деревину світлою або жовтуватою з характерними чорними лініями в зоні ураження.

Для сільськогосподарських підприємств та приватних садів це означає поступову деградацію насаджень та необхідність їх примусового видалення.

Активізація гриба відбувається з настанням теплого сезону, коли температура повітря дозволяє міцелію активно рости всередині живих тканин дерева.

Поява плодових тіл на поверхні кори частіше за все припадає на кінець літа та початок осені, що збігається з періодом максимальної вологості.

Спори поширюються повітряними потоками та краплями дощу, осідаючи на місцях механічних пошкоджень кори, де і починається новий цикл інфекції.

Взимку паразит перебуває у стані спокою всередині ураженої деревини, зберігаючи здатність до поновлення росту при настанні сприятливих умов.

Тривалість розвитку гриба від моменту зараження до появи перших плодових тіл може складати кілька років, тому візуально хвороба часто помітна пізно.

Найпершою ознакою є наявність на стовбурі або гілках характерних наростів, що мають іржаво-бурий колір і щетинисту текстуру поверхні.

Листя на інфікованих деревах може набувати ознак хлорозу, передчасно жовтіти та опадати, що вказує на блокування провідної системи стовбура.

На корі в місцях розвитку гриба з’являються вертикальні тріщини, іноді спостерігається виділення темного соку, що свідчить про гниття внутрішніх шарів.

При обстеженні дерев можна помітити ділянки з м'якою або порожнистою деревиною, що добре відчувається при простукуванні металевим інструментом.

У запущених випадках крона дерева стає розрідженою, спостерігається масове всихання верхівок та втрата врожайності у плодових культур.

Основним заходом боротьби є недопущення травмування дерев, оскільки гриб потрапляє в рослину виключно через відкриті рани та порізи.

Необхідно проводити своєчасну обробку місць зрізів після обрізки гілок спеціальними дезінфікуючими засобами на основі міді або садовими мастиками.

Якщо виявлено плодові тіла, уражені частини дерева слід негайно вирізати з захопленням здорової тканини та обов'язково утилізувати шляхом спалювання.

Важливо підтримувати здоров’я дерев, забезпечуючи їх необхідними поживними речовинами та поливом, що підвищує природну опірність до патогенів.

• Регулярна санітарна обрізка та вилучення хворих дерев.
• Зачистка ран на стовбурах до здорової деревини.
• Використання фунгіцидів для обробки ран.
• Заборона залишення пнів, що можуть інфікувати садок.