Золотисте пожовтіння винограду

Збудник є небезпечним карантинним організмом. Головним переносником інфекції є американська виноградна цикадка Scaphoideus titanus, яка переносить патоген під час живлення соком.

Систематично фітоплазми належать до класу Mollicutes. Вони відрізняються відсутністю клітинної стінки, тому є дуже вразливими поза межами живих тканин.

Діагностика захворювання проводиться переважно лабораторними методами, такими як полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), оскільки візуальні ознаки часто плутають із дефіцитом мікроелементів.

Основний шлях розповсюдження — це використання інфікованого садівного матеріалу, який на початкових етапах розвитку хвороби не демонструє жодних симптомів.

Хвороба вражає виключно культурний виноград Vitis vinifera, викликаючи важке системне захворювання під назвою «флавесценс доре».

Фітоплазма блокує провідні шляхи рослини, перешкоджаючи нормальному обміну речовин та транспортуванню цукрів, що призводить до загального пригнічення куща.

Пошкодження зачіпає генеративні органи: суцвіття масово відмирають, а ягоди, що зав'язалися, залишаються дрібними та непридатними для виноробства.

Виноградники, уражені хворобою, втрачають рентабельність протягом кількох сезонів. Це призводить до необхідності повної заміни насаджень на заражених ділянках.

Економічні втрати зумовлені як прямим зниженням урожайності, так і високою вартістю регулярних інсектицидних обробок проти популяції цикадки.

Прояви інфекції стають помітними в середині літа, коли починається активний ріст пагонів та формування гроздей. Перші ознаки можна помітити у червні.

Життєвий цикл переносника, цикадки Scaphoideus titanus, безпосередньо впливає на швидкість поширення хвороби. Найбільш небезпечним є літній період активності комах.

Прихований період (інкубація) у рослини може тривати від кількох місяців до цілого року, що ускладнює своєчасне виявлення джерел інфекції.

Восени симптоми посилюються: листя змінює колір, а лоза втрачає здатність до нормального визрівання, що спричиняє її загибель під час зимових морозів.

Теплі та сухі літні умови сприяють розмноженню переносників, що різко збільшує ризик масового спалаху золотистого пожовтіння на плантаціях.

Листя хворих кущів скручується донизу, стає крихким. У білих сортів воно набуває золотистого відтінку, у червоних — темно-червоного або фіолетового.

Спостерігається значне вкорочення міжвузль, пагони ростуть кволими, часто спостерігається некроз у місцях кріплення листя до пагона.

Грона винограду засихають, ягоди зморщуються і стають непридатними для використання. Порушення живлення призводить до передчасного опадання зав’язі.

• Скручування листя у формі трикутника.
• Характерна зміна кольору листової пластини.
• Відмирання суцвіть та втрата врожаю.
• Невдале визрівання лози до кінця сезону.

На зрізах пагонів можна помітити потемніння внутрішніх тканин, що свідчить про глибокі зміни у фізіології рослини внаслідок інфекції.

Основним заходом профілактики є використання виключно сертифікованого безвірусного матеріалу з розплідників, що перебувають під контролем.

Важливо впроваджувати суворий контроль за чисельністю американської цикадки, проводячи обробки інсектицидами в моменти відродження личинок.

Регулярний огляд виноградників дозволяє вчасно виявити хворі кущі. Усі уражені рослини мають бути негайно викорчувані та знищені вогнем.

Усунення диких кущів винограду в межах плантації зменшує шанси переносника на виживання та розмноження у несприятливий період.

Карантинні заходи передбачають заборону на переміщення саджанців із зон, де було зафіксовано спалахи цього небезпечного фітоплазмозу.