Ізаріопсіс клавіспора

Ізаріопсіс клавіспора (Isariopsis clavispora) — це недосконалий гриб, що належить до родини мікосферелових і є збудником церкоспорозу, небезпечної хвороби виноградної лози. Міцелій гриба розвивається у міжклітинниках тканин листка.

Біологія патогена передбачає утворення конідіального спороношення, що виходить через продихи листка. Конідії мають булавоподібну форму, що є визначальною морфологічною ознакою виду при мікроскопічному дослідженні.

Гриб здатний перезимовувати у вигляді грибниці в опалому листі, що залишилося на поверхні ґрунту або в ґрунті. Навесні при підвищенні вологості починається первинне зараження здорових частин рослин.

Розвитку хвороби сприяє температура повітря в межах +20…+28°C та часті опади. Висока вологість є критичним фактором для проростання спор та колонізації нових тканин.

Інфекція поширюється за допомогою вітру, води (дощу) та комах-переносників. Найбільш вразливими є виноградники з густою посадкою та поганою циркуляцією повітря.

Патоген спеціалізується на ураженні винограду культурних сортів. Основною ціллю гриба є листя, хоча за сприятливих умов можливе ураження молодих пагонів та черешків.

В результаті ураження листя передчасно жовтіє та засихає, що призводить до втрати площі фотосинтезу. Це негативно впливає на загальний стан куща та якість майбутнього врожаю.

На верхній стороні листків формуються дрібні плями, які з часом стають коричневими з темною облямівкою. Плями мають кутасту або округлу форму, залежно від сорту винограду.

З нижнього боку листка з’являється характерний оливково-бурий оксамитовий наліт. Це скупчення конідієносців, які виробляють величезну кількість спор для розповсюдження.

У разі сильного розвитку хвороби плями зливаються, займаючи майже всю площу листка. В результаті листя скручується, стає ламким і передчасно опадає, оголюючи пагони.

Основним методом контролю є агротехнічна гігієна, що включає збирання та спалювання або глибоке загортання в ґрунт ураженого листя. Це зменшує кількість інокуляту на наступний сезон.

Варто уникати надмірного загущення кущів, проводити вчасне пасинкування та видалення нижнього листя для покращення провітрювання. Це створює несприятливі умови для накопичення вологи.

• Обробка мідьвмісними фунгицидами у вегетаційний період.
• Застосування системних препаратів з груп стробілуринів або триазолів.
• Регулярний огляд плантацій для раннього виявлення симптомів.

Для мінімізації втрат важливо дотримуватися схеми захисту, яка починається з профілактичних обробок. Використання стійких гібридних форм винограду суттєво полегшує контроль над патогеном.