Хансенула субпеллікулоза

Хансенула субпеллікулоза (лат. Hansenula subpelliculosa) — це вид одноклітинних дріжджових грибів, що належать до відділу Аскоміцети. У сучасній науковій літературі часто класифікується під назвою Wickerhamomyces anomalus.

Цей мікроорганізм є аеробним дріжджовим грибом, здатним утворювати стійкі аскоспори, які дозволяють йому виживати у несприятливих умовах навколишнього середовища.

В агроценозах він зустрічається як епіфіт, колонізуючи поверхню рослинних тканин, плодів та грунт, де використовує поживні речовини рослинного походження.

Біологічна роль цього виду тісно пов’язана з його метаболічною здатністю до швидкої ферментації вуглеводів, що і визначає його патогенну дію.

Виявлення збудника в умовах лабораторії базується на вивченні морфологічних особливостей клітин та біохімічних характеристик ферментації різних цукрів.

Основна шкода від цього патогену полягає у пошкодженні плодів яблуні, груші та інших плодових культур під час їх зберігання або перед збиранням.

Дріжджі проникають у тканини через мікротріщини, пошкодження шкірки шкідниками або рани, нанесені градом чи іншими інфекціями.

Всередині плоду відбувається процес інтенсивного бродіння, внаслідок якого накопичуються спирти та вуглекислий газ, що руйнує клітинні структури плоду.

Уражені плоди швидко втрачають товарну привабливість, стають занадто м'якими та набувають характерного неприємного спиртового запаху.

Такі плоди стають непридатними для реалізації, а за умови зберігання в ящиках можуть спричинити швидке поширення хвороби на здорові плоди.

Активний розвиток патогену спостерігається у другій половині літа, коли плоди починають інтенсивно накопичувати цукри, що стає ідеальним субстратом для дріжджів.

Висока вологість повітря та тепла погода в передзбиральний період сприяють масовому розмноженню дріжджів на поверхні шкірки.

Комахи, зокрема плодожерки та оси, відіграють значну роль у перенесенні дріжджових клітин, забезпечуючи їх потрапляння всередину плодів.

Під час зберігання врожаю ризик зараження залишається високим, якщо температура повітря у сховищах перевищує рекомендовані норми для конкретної культури.

Зимує гриб у формі спор або окремих клітин у залишках рослин, грунті та тріщинах кори дерев, чекаючи на сприятливі умови для нового циклу розвитку.

Первинними ознаками зараження є дрібні вдавлені плями на шкірці плоду, які з часом поступово збільшуються в діаметрі.

На місці пошкодження часто виступає рідина, яка при масовому зараженні може мати виражений запах бродіння, що відчувається в складських приміщеннях.

Тканини всередині плоду стають пухкими, втрачають пружність та структуру, перетворюючись на водянисту масу, насичену пухирцями газу.

На відміну від міцеліальних грибів, зовнішній наліт на плодах при зараженні дріжджами часто відсутній або виглядає як тонкий білуватий шар.

Швидкість псування залежить від ступеня стиглості плоду — чим більше цукрів міститься в клітинах, тим агресивніше розвивається патоген.

Ефективний контроль Hansenula subpelliculosa базується на комплексному підході до захисту саду та технології зберігання продукції.

• Проведення своєчасних обробок проти садових шкідників, що пошкоджують плоди.
• Обережне збирання врожаю для мінімізації механічних пошкоджень шкірки.
• Ретельна санітарна обробка тари та приміщень для зберігання перед завантаженням врожаю.
• Забезпечення стабільного температурного режиму та вентиляції в овочесховищах.

Використання біологічних фунгіцидів, що містять штами-антагоністи, дозволяє значно знизити рівень ураження плодів дріжджовими мікроорганізмами.