Геманектрія гематококка

Гриб утворює розгалужений міцелій, який залежно від середовища може змінювати забарвлення від білого до рожевого. Основною формою спокою є хламідоспори, що дозволяють патогену десятиліттями зберігати життєздатність у ґрунті.

Морфологічно вид досить мінливий, що ускладнює його визначення без використання сучасних мікробіологічних методик. Патоген має широкий діапазон господарів серед сільськогосподарських культур.

Цей мікроорганізм здатний функціонувати і як сапротроф, живлячись рештками рослин, і як агресивний паразит, що вражає живі тканини при зниженні імунітету рослини.

Висока пластичність виду дозволяє йому поширюватися як у теплицях, так і у відкритому ґрунті, охоплюючи різноманітні кліматичні пояси України.

Патоген викликає цілу низку захворювань: кореневі гнилі, трахеомікозне в'янення, некрози стебел та гнилі плодів. Особливо сильно страждають зернобобові, пасльонові культури та картопля.

Інфекція проникає в рослину через кореневі волоски, місця механічних пошкоджень або пошкодження, завдані ґрунтовими шкідниками, такими як нематоди.

Вражені рослини демонструють відставання в рості, їхня провідна система закупорюється грибницею та продуктами метаболізму, що призводить до загального в'янення.

Економічна шкода полягає не лише у втраті врожаю, а й у зниженні товарної якості продукції та накопиченні мікотоксинів у зерні та плодах.

На багаторічних насадженнях патоген провокує випадання окремих рослин, що з роками призводить до повного розрідження посівів та значних збитків для фермера.

Найбільш сприятливі умови для поширення патогену виникають за температури від +20°C та високої вологості ґрунту. Найбільш інтенсивний розвиток спостерігається у весняно-літній період.

Дощі та крапельне зрошення сприяють поширенню макроконідій з однієї ділянки на іншу, що призводить до спалахів хвороби на великих площах.

Різкі коливання температурного режиму та періодичні підтоплення ділянок створюють ідеальне середовище для проростання спор та колонізації нових рослин.

У закритому ґрунті розвиток гриба може бути безперервним, якщо не проводити дезінфекцію субстрату та контроль за мікрокліматом у теплиці.

Восени гриб накопичується на рослинних рештках, де утворює перитеції, забезпечуючи успішну зимівлю інфекції у ґрунті до наступного сезону.

Первинні симптоми часто виглядають як втрата тургору листям у денні години, що спочатку списують на недостатній полив або спеку.

При огляді кореневої системи виявляються темно-коричневі, часто знебарвлені зони ураження, які з часом розм'якшуються та починають гнити.

• Пожовтіння нижніх ярусів листя з подальшим висиханням.
• Коричневе забарвлення судинної системи на поперечному зрізі стебла.
• Поява білуватого або ніжно-рожевого міцеліального нальоту.
• Зменшення об'єму кореневої маси та відмирання дрібних корінців.

У випадках сильного зараження плоди можуть вкриватися виразками, що згодом призводять до повного розкладання тканин.

Основою захисту є дотримання сівозміни, що передбачає повернення сприйнятливих культур на поле не раніше ніж через 3-4 роки.

Важливим заходом є використання здорового посівного матеріалу та його обов'язкове протруєння фунгицидами системної дії перед посівом.

Для зменшення інфекційного навантаження слід проводити ретельну оранку та видалення рослинних залишків, які є основними джерелами збереження патогену.

Використання біопрепаратів на основі грибів роду Trichoderma дозволяє створити захисний бар'єр навколо кореневої системи рослин та знизити активність патогену.

Хімічний контроль включає застосування фунгіцидних розчинів для поливу під корінь у разі виявлення перших ознак хвороби в умовах теплиць чи розсадників.