Гельмінтоспоріозна коренева гниль

Збудник Cochliobolus sativus — це небезпечний грибний патоген, що вражає злакові культури. Він належить до відділу Аскомікотові гриби та має добре розвинену конідіальну стадію Bipolaris sorokiniana.

Міцелій патогену має темно-бурий колір, що дозволяє йому успішно зимувати у ґрунті або на рослинних рештках. Конідії мають витягнуту форму та легко розносяться вітром і краплями дощу.

Інфекційний цикл починається з проростання спор, які проникають у тканини проростка через пошкодження або природні отвори. Патоген здатний вражати рослину на будь-якій стадії розвитку.

Гриб відрізняється високою витривалістю до перепадів температури та тривалим періодом збереження життєздатності в ґрунті без господаря. Це робить його надзвичайно стійким джерелом інфекції на полях.

Активному поширенню сприяє тепла погода з частими опадами в період кущення зернових. У посушливі роки патоген посилює розвиток саме кореневих гнилей через ослаблення імунітету рослин.

Найбільшої шкоди гриб завдає пшениці та ячменю. Також уражуються овес, жито, просо та велика кількість дикорослих злаків, що створює постійний фон зараження в агроценозах.

Хвороба викликає загибель сходів, що призводить до зрідженості посівів. У дорослих рослин порушується поглинання вологи та поживних речовин, що різко знижує врожайність та якість зерна.

На початкових етапах спостерігається побуріння підземної частини стебла та коріння. Уражені тканини стають ламкими, що часто призводить до вилягання посівів перед збиранням.

На листках з'являються характерні плями темного кольору, які з часом зливаються. На зернівках уражених рослин часто можна помітити чорний наліт, відомий як «чорний зародок».

Основний захист базується на протруюванні насіння сучасними фунгіцидами. Це дозволяє захистити молоді проростки від раннього зараження з боку ґрунтової інфекції.

Ефективним є дотримання сівозміни, де зернові чергуються з культурами, нечутливими до патогену. Важливою умовою є збалансоване живлення рослин фосфорно-калійними добривами.