Зітія сунична

Біологічно цей мікроорганізм характеризується формуванням пікнід — спеціалізованих плодових тіл, у яких дозрівають конідії. Ці структури допомагають грибу виживати в несприятливих умовах зовнішнього середовища.

Поширення збудника відбувається через конідії, які в умовах високої вологості виходять на поверхню у вигляді крапель слизу. Вони легко розносяться дощем або потоками повітря.

Гриб зберігається як сапротроф на відмерлих частинах рослин, що лежать на поверхні ґрунту, що дозволяє йому успішно зимувати в умовах помірного клімату.

Для діагностики важливо звертати увагу на мікроскопічні чорні точки на уражених тканинах, які є типовою ознакою наявності пікнід цього грибкового патогену.

Основним господарем цього гриба є суниця садова (полуниця). Патоген уражає листя, черешки та прикореневу зону, обмежуючи нормальний розвиток рослини.

Хвороба призводить до значного зниження площі зеленої маси, через що рослина отримує менше енергії для закладки генеративних бруньок та формування ягід.

На промислових ділянках ураження зітією знижує вихід якісних вусів, що робить розмноження культури економічно невигідним та ризикованим для розплідників.

Пошкоджені тканини швидше втрачають вологу та стають вразливими до вторинних інфекцій, що суттєво прискорює процес старіння та відмирання цілих кущів.

Врожайність при інтенсивному розвитку хвороби падає через виснаження рослин, а самі ягоди можуть бути дрібними та втрачати свій товарний вигляд.

Характерною ознакою зараження є поява на листках плям неправильної форми, які спочатку мають коричневий колір, а з часом світлішають у центрі.

У центральній частині плям можна помітити скупчення пікнід — дрібних чорних крапок, які розташовуються групами або поодиноко, занурені в тканину листа.

На черешках листя патоген викликає утворення видовжених плям, які часто призводять до викривлення та ламкості стебла, що супроводжується некрозом.

У періоди затяжних дощів на уражених ділянках може з'являтися споровий наліт. Листя поступово буріє, засихає і стає джерелом подальшого зараження сусідніх рослин.

Візуально кущ може виглядати пригніченим, з великою кількістю сухого старого листя, що створює сприятливі умови для поширення інфекції всередині рядка.

Ефективна боротьба базується на санітарних заходах. Ретельне збирання та спалювання рослинних решток після завершення сезону — обов'язкова умова для зменшення інфекційного фону.

Важливо забезпечити добру циркуляцію повітря на плантації. Це досягається через дотримання оптимальних схем посадки та регулярне проріджування загущених ділянок.

Використання фунгіцидів, зокрема препаратів на основі міді, у період до цвітіння та після збирання врожаю допомагає стримувати розвиток грибниці.

Слід уникати перезволоження ґрунту при поливі, оскільки вологе середовище є ключовим фактором для активного викиду спор із пікнід та їхнього проростання.

• Дотримання сівозміни протягом 3-4 років.
• Використання виключно здорового садивного матеріалу.
• Регулярна дезінфекція садового інструменту.