Фузикокоз мигдалю

Збудником захворювання є гриб Fusicoccum amygdali, що належить до класу Аскоміцети. Це небезпечний фітопатоген, який вражає судинну систему та кору кісточкових культур, викликаючи некрози та відмирання пагонів.

Цикл розвитку гриба включає утворення пікнід, у яких формуються два типи конідій. Весною, під час підвищеної вологості, спори поширюються вітром та дощем, потрапляючи на рани або молоді органи рослини.

Патоген здатен тривалий час виживати у рослинних рештках та ураженій деревині. Здатність до швидкого розмноження в умовах м'якої та вологої весни робить цей гриб дуже агресивним у районах з помірним кліматом.

Розвиток інфекції тісно пов'язаний з водним режимом рослини. Нестача догляду та ослаблення дерева через посуху або морозні пошкодження створюють ідеальні ворота для проникнення Fusicoccum amygdali.

Господарська шкода полягає у суттєвому зниженні продуктивності плантацій. При інтенсивному розвитку хвороби можлива загибель молодих дерев протягом кількох сезонів через руйнування камбію та судин.

Основним господарем патогену є мигдаль. Також зафіксовано випадки ураження персика, абрикоса та сливи, де гриб викликає аналогічні симптоми ураження кори та відмирання гілок.

Навесні на пагонах з’являються подовжені бурі плями, які швидко оперізують гілку. У місцях ураження кора тріскається, а тканини під нею стають коричневими, що свідчить про глибоке проникнення міцелію.

Характерною ознакою є в’янення листя на окремих гілках, які згодом засихають. На корі можна помітити скупчення дрібних пікнід чорного кольору, що часто виступають крізь епідерміс.

Основним заходом боротьби є своєчасна обрізка заражених гілок з обов'язковим захопленням 10-15 см здорової деревини. Весь інструмент після роботи необхідно дезінфікувати спиртом або розчином мідного купоросу.

Хімічний контроль базується на застосуванні фунгіцидів до розпускання бруньок та після цвітіння. Використання препаратів міді ефективно знижує інфекційний фон у саду.

Збалансоване мінеральне живлення підвищує природну опірність дерев. Слід уникати надмірного внесення азотних добрив, які сприяють розростанню ніжних тканин, вразливих для патогену.