Фузаріум пуа

У природних умовах гриб формує пухкий міцелій, колір якого варіюється від білого до ніжно-рожевого. Його розмноження забезпечується мікро- та макроконідіями, які дозволяють патогену швидко поширюватися.

Систематично цей вид входить до групи збудників, що викликають фузаріоз колоса зернових культур. Він найбільш активний у регіонах з помірним кліматом та є інтенсивним продуцентом мікотоксинів.

Визначення виду в польових умовах є складним завданням, тому для підтвердження наявності Fusarium poae обов'язково проводяться лабораторні дослідження рослинних зразків.

Збудник характеризується високою витривалістю та здатністю зберігатися в ґрунті, на рештках рослин, а також передаватися через посівний матеріал, що робить боротьбу з ним тривалою.

Головними об'єктами ураження для цього гриба є зернові культури, зокрема пшениця, жито, ячмінь та овес. Патоген здатен атакувати практично всі частини рослин, від кореневої системи до колоса.

Зараження призводить до порушення процесу наливу зерна, через що воно стає щуплим та втрачає свою масу. Це суттєво знижує врожайність та погіршує посівні якості зерна.

Окрім зернових, гриб зустрічається на кукурудзі та дикорослих злакових травах, що створює постійний резервуар інфекції в агроекосистемах з монокультурою.

Велику небезпеку становить накопичення в зерні мікотоксинів. Ці сполуки є дуже отруйними для людей та тварин, що робить заражену продукцію непридатною для споживання та переробки.

Шкодочинність гриба виражається в прямих втратах валу врожаю та побічних збитках через низьку якість зерна, що часто не відповідає державним стандартам для продовольчого використання.

Активація патогену спостерігається навесні при підвищенні температури ґрунту до +10…+15°C. Первинне інфікування відбувається через ґрунтові рештки, де гриб успішно перезимував.

Найбільш критичним періодом для інфікування колоса є фаза цвітіння зернових культур. Саме в цей час спори гриба потрапляють на колос з потоками повітря або краплями дощу.

Волога та тепла погода під час цвітіння є ідеальним стимулятором для епіфітотії. Патоген швидко проникає всередину тканин, руйнуючи їх структуру зсередини.

З наближенням до збору врожаю гриб формує хламидоспори — спеціальні структури, призначені для виживання в екстремальних умовах та перечікування несприятливого періоду в ґрунті.

Циклічність розвитку тісно пов'язана з погодними умовами та фенологічними фазами злаків, що робить посіви, які квітують у дощовий період, найбільш схильними до серйозного ураження.

Однією з перших ознак хвороби є передчасне знебарвлення колоса. Уражені частини виглядають сухими та світлими, чітко виділяючись на фоні здорових, зелених колосків.

Характерною ознакою є поява рожевого або світло-оранжевого нальоту на колоскових лусочках. Цей наліт складається з міцелію гриба та величезної кількості його спор.

При ураженні стебла відзначається потемніння тканин у місцях вузлів. Некротичні процеси послаблюють структуру стебла, що часто призводить до його перелому та вилягання посівів.

Всередині зернівки відбуваються деструктивні зміни: воно втрачає блиск, набуває тьмяного забарвлення, стає дуже крихким і має всередині помітні сліди розвитку грибниці.

Сильне ураження призводить до повної пустоколосиці або формування зерна, яке не здатне до проростання, що істотно позначається на загальній біологічній урожайності посівів.

Захист посівів від Fusarium poae передбачає застосування комплексу заходів, спрямованих на зменшення запасів інфекції та переривання шляхів її поширення.

• Дотримання сівозміни з метою уникнення вирощування зернових після попередників, що є резервуарами фузаріозу.
• Глибока оранка або ретельна заробка рослинних решток у ґрунт для швидкої мінералізації.
• Використання виключно перевіреного посівного матеріалу, який пройшов етап протруювання відповідними фунгіцидними препаратами.
• Проведення фунгіцидних обробок посівів у період цвітіння, що є ключовим заходом для запобігання зараженню колоса.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують колос, адже вони створюють «ворота» для інфекції та переносять спори гриба.