Фузаріум моніліформе
Fusarium moniliforme
Фузаріум моніліформе (Fusarium moniliforme), згідно з сучасною систематикою відомий як Fusarium verticillioides, належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети, роду Фузаріум. Це несосконалий гриб, що утворює мікроконідії, макроконідії та хламидоспори.
Вміст розділу
Фузаріум моніліформе
Міцелій гриба зазвичай білий або рожевий, повітряний. Головною ознакою виду є формування мікроконідій у ланцюжках, що є важливим діагностичним критерієм при лабораторному аналізі патогена.
Життєвий цикл включає як нестатеве розмноження, так і статеву стадію Gibberella moniliformis. Патоген може тривалий час зберігатися в ґрунті та на рослинних рештках, чекаючи на сприятливі умови для розвитку.
Інфекція поширюється через насіння, ґрунт, а також за допомогою вітру та опадів, що переносять конідії на великі відстані під час вегетаційного періоду культурних рослин.
Цей гриб є відомим продуцентом фумонізинів — мікотоксинів, які становлять серйозну загрозу як для сільськогосподарських тварин, так і для здоров'я людей при споживанні зараженого зерна.
Основним господарем цього фітопатогену є кукурудза. Гриб вражає кореневу систему, стебла, листя та, найнебезпечніше, початки, викликаючи системні фузаріозні гнилі.
Крім кукурудзи, Fusarium moniliforme здатен уражати сорго, рис, цукрову тростину та деякі інші злакові культури, поширюючись у різних агрокліматичних зонах.
Шкодочинність патогену полягає у зниженні схожості насіння, сповільненні росту рослин та зменшенні загальної маси врожаю, що призводить до значних економічних втрат.
При ураженні стебла гриб руйнує внутрішні тканини (паренхіму), що спричиняє передчасне в’янення та вилягання рослин, особливо за умов вітряної та дощової погоди.
Заражене зерно втрачає свої посівні та харчові якості, стаючи джерелом вторинного зараження при зберіганні в зерносховищах, якщо вологість продукції перевищує норму.
Ознаки зараження на початках виглядають як білий або блідо-рожевий наліт, що поширюється між зернами та вкриває всю поверхню, часто призводячи до утворення гнилі.
При ураженні прикореневої зони спостерігається побуріння і розм'якшення тканин основи стебла, що легко виявляється при розрізі тканини ножем або скальпелем.
На ранніх етапах розвитку культури можна помітити зріджені сходи, оскільки заражене насіння часто гине ще до появи на поверхні ґрунту через розвиток кореневої гнилі.
Дорослі рослини можуть демонструвати передчасне пожовтіння листя, яке виглядає як ознака посухи, проте супроводжується внутрішнім руйнуванням судинної системи рослини.
- Поява білого або рожевого нальоту на зернівках.
- Внутрішня гниль стебла та коріння.
- Зниження енергії проростання насіння.
- Полегшення рослин через слабку кореневу систему.
Ефективний захист базується на інтегрованому підході: використання сертифікованого здорового насіння та стійких до фузаріозу гібридів у межах сівозміни.
Протравлювання посівного матеріалу є обов'язковим заходом, який дозволяє захистити проростки від інфекції, що передається через насіння та ґрунт на стадії проростання.
Агротехнічні заходи, такі як якісна оранка з переворотом пласта та знищення рослинних залишків, значно зменшують інфекційне навантаження на поле в наступному сезоні.
Важливо забезпечити захист посівів від шкідників, особливо тих, що пошкоджують початки, оскільки будь-які механічні пошкодження стають "воротами" для проникнення патогену.
Застосування фунгіцидів під час вегетації є доцільним у регіонах з високим рівнем вологості та при наявності сприятливих умов для розповсюдження спор гриба.