Еутипоз

Гриб має здатність до тривалого сапрофітного існування на відмерлій деревині, де він утворює плодові тіла, що виділяють велику кількість аскоспор. Це забезпечує поширення інфекції на значні відстані.

Перенесення спор відбувається переважно під час дощів та вітру. Головним шляхом інфікування є свіжі рани, що з'являються після щорічної обрізки лози, особливо якщо вона проводиться без належної дезінфекції.

Патоген проникає в деревину через пошкоджені тканини, після чого грибниця починає інтенсивно розвиватися в ксилемі, поступово руйнуючи її структуру та порушуючи надходження поживних речовин.

Процес колонізації тканин супроводжується синтезом специфічних токсинів — еутипінів, які блокують судини рослини та викликають відмирання цілих рукавів, що робить кущ поступово нежиттєздатним.

Виноград є основною жертвою еутипозу. Хвороба особливо небезпечна для старих плантацій, де накопичується велика кількість пошкоджень деревини, які стають «воротами» для грибкової інфекції.

Окрім винограду, Eutypa lata вражає широкий спектр деревних рослин, включаючи абрикос, яблуню та деякі види декоративних дерев, що вимагає уваги до стану саду поблизу виноградника.

Основна шкода полягає у прогресуючому некрозі деревини рукавів та штамбів. Пошкоджені частини стають крихкими, темніють, що призводить до їхнього остаточного відмирання та втрати продуктивності.

Внаслідок захворювання значно знижується врожайність куща, погіршується якість ягід, а в перспективі — повна загибель кущів, що вимагає їх викорчовування та заміни молодими саджанцями.

Шкодочинність еутипозу посилюється його прихованим характером: симптоми можуть проявлятися через кілька років після фактичного зараження, коли внутрішні ураження вже досягли критичних розмірів.

Перші ознаки ураження стають помітними навесні, коли на хворих рукавах спостерігається затримка розпускання бруньок. Пагони, що виростають, мають вигляд слабких, пригнічених та деформованих.

Листя на інфікованих лозах виглядає специфічно: воно дрібне, з хлоротичними плямами, часто скручене або має некротичні краї, що нагадує симптоми токсичного ураження або дефіциту мікроелементів.

При розрізі ураженого рукава спостерігається характерний малюнок: зони некрозу мають форму клина темно-коричневого кольору, які чітко контрастують зі здоровою, світлою деревиною куща.

На пізніх стадіях хвороби кора на багаторічних частинах може розтріскуватися, а на поверхні іноді можна помітити чорні плодові тіла гриба, особливо в місцях старих зрізів.

Суцвіття на уражених частинах винограду часто засихають, не встигнувши повноцінно розвинутися, або ж утворюють дрібні, неякісні грона, що не мають ніякої господарської цінності.

Ефективний контроль еутипозу базується на профілактиці. Найважливішим заходом є обрізка винограду лише за сухої погоди, оскільки спори гриба активно поширюються під час дощу.

Усі інструменти для обрізки слід регулярно дезінфікувати розчинами фунгіцидів або етиловим спиртом, щоб запобігти переносу інфекції з хворих кущів на здорові під час роботи на винограднику.

Будь-які зрізи діаметром понад 2 см необхідно обробляти спеціальними захисними пастами з додаванням фунгіцидів, щоб створити фізичний бар'єр для проникнення спор патогену в рану.

Хворий рукав, що має ознаки некрозу, необхідно видалити до здорової тканини. Якщо ураження дійшло до штамба, такий кущ краще повністю видалити, щоб зупинити поширення гриба в насадженні.

Слід уникати створення великих ран на старій деревині та дотримуватися правил формування куща, які передбачають мінімальну кількість великих зрізів, що знижує ризик зараження.