Борошниста роса гороху

Розвиток гриба починається навесні, коли при сприятливих температурах спори потрапляють на молоді листки рослин. Протягом сезону патоген дає кілька генерацій, забезпечуючи швидке поширення інфекції по всьому полю за допомогою вітру.

Характерною особливістю є утворення зовнішнього міцелію, який виглядає як білий борошнистий наліт. Поступово наліт стає більш щільним, набуваючи брудно-сірого кольору, що свідчить про дозрівання спор та формування нових плодових тіл.

Патоген віддає перевагу помірно теплій погоді та високій вологості повітря, проте він здатний розвиватися і в умовах посухи, якщо в ґрунті є достатньо вологи для живлення рослин-господарів.

Внутрішні тканини рослини залишаються неушкодженими на початку зараження, оскільки гриб закріплюється на поверхні епідермісу за допомогою гаусторій, через які висмоктує поживні речовини.

Хвороба вражає всі надземні частини рослин, включаючи листя, прилистки, стебла та боби. Найбільш вразливими є старіючі органи, проте при сильному інфекційному фоні борошниста роса швидко захоплює навіть молоде листя.

Уражені ділянки втрачають здатність до нормального фотосинтезу, що призводить до пригнічення росту та розвитку всього гороху. Рослини стають кволими, їхні листки починають скручуватися, жовтіти та передчасно опадати.

Внаслідок ураження бобів зерно недорозвивається, стає дрібним і втрачає схожість. Це суттєво знижує товарні якості врожаю, що ускладнює подальшу переробку та зберігання продукції.

Зменшення асиміляційної поверхні листка призводить до дефіциту цукрів у рослині, що критично важливо у фазу формування бобів. Це головна причина суттєвих втрат врожайності на полях, де не проводилися профілактичні заходи.

Рослини, уражені борошнистою росою, стають легшою мішенню для інших патогенів, таких як кореневі гнилі або плямистості, що ускладнює діагностику та захист посівів.

Основою захисту є чітке дотримання сівозміни, що передбачає повернення бобових на те саме поле не раніше ніж через 4-5 років. Це дозволяє суттєво знизити запас інфекції в ґрунті.

Використання стійких сортів є найбільш економічно виправданим заходом. Сучасна селекція пропонує широкий вибір гібридів, які мають високу резистентність до Erysiphe pisi.

Застосування фунгіцидів слід планувати на етапі появи перших ознак хвороби. Використання препаратів на основі сірки, тріазолів або стробілуринів забезпечує швидку зупинку розвитку гриба.

• Дотримання просторової ізоляції між полями гороху.
• Якісне подрібнення та глибока оранка рослинних залишків.
• Використання добрив з оптимальним вмістом калію та фосфору.
• Контроль щільності посівів для покращення циркуляції повітря.

Хімічний контроль стає обов'язковим у роки з частими опадами та помірними температурами, коли умови сприяють епіфітотії. Повторна обробка може знадобитися через 10-14 днів, якщо спостерігається активний приріст нового міцелію.