Борошниста роса кісточкових

Гриб розвивається переважно на поверхні органів рослини, утворюючи світлий наліт, що складається з гіф грибниці та конідіального спороношення. Для ідентифікації виду під мікроскопом важливо вивчати морфологію клейстотеціїв, які мають характерні придатки.

Систематично цей патоген тісно пов'язаний з іншими представниками порядку Erysiphales. Він є одним з найпоширеніших збудників борошнистої роси саме на деревах родини Розові.

Патоген володіє високою адаптивністю до різних кліматичних умов у межах помірної зони. У життєвому циклі гриба чергується безстатеве спороношення та статеве розмноження, що забезпечує стабільність виживання виду.

Розвиток фітопатогену відбувається у кілька генерацій за один вегетаційний період, що дозволяє йому стрімко охоплювати значні площі садових насаджень при сприятливих умовах вологості.

Основними культурами-господарями для цього гриба є представники роду Prunus. Насамперед це вишня, черешня, рідше уражаються слива, персик та абрикос, а також деякі декоративні кущі.

Гриб вражає практично всі зелені частини рослини: листя, молоді пагони, черешки та плоди. Особливо небезпечне ураження молодих саджанців у розсадниках, де хвороба може призвести до зупинки розвитку.

Пошкодження плодів кісточкових призводить до їх деформації, розтріскування та зниження товарної якості. Уражені плоди втрачають смакові характеристики та стають непридатними для зберігання.

Листя, інфіковане патогеном, передчасно скручується, жовтіє та відмирає. Це викликає порушення фотосинтетичних процесів, що значно знижує загальну продуктивність дерева та його морозостійкість.

Сильний розвиток хвороби на пагонах призводить до їх деформації, вкорочення міжвузлів та відмирання верхівок. Уражені пагони часто не визрівають, що сприяє їх вимерзанню в зимовий період.

Первинне зараження навесні відбувається за рахунок аскоспор, які перезимували у клейстотеціях на опалому листі або в корі уражених пагонів. Також гриб здатен зберігатися у вигляді міцелію в бруньках.

Активне поширення конідій починається при встановленні теплої та вологої погоди. Оптимальна температура для проростання спор варіюється від +18 до +25 градусів за Цельсієм при достатній вологості повітря.

Спалахи захворювання найбільш часто спостерігаються у періоди з різкими перепадами температур та високою вологістю, характерною для кінця весни та першої половини літа.

До середини літа швидкість поширення спор досягає піку, охоплюючи всі нові ділянки крони дерева. У цей період вторинні інфекції слідують одна за одною з інтервалом у 5–7 днів.

До осені гриб утворює клейстотеції, які служать для глибокої перезимівлі. У цей період розвиток конідіальної стадії поступово затухає, переходячи у стадію спокою до наступного сезону.

Першою ознакою зараження є поява білого, борошнистого нальоту на нижній стороні молодих листків. Поступово наліт розростається і стає помітним на обох сторонах листкової пластинки.

Уражені листки стають крихкими, їх краї підгортаються вгору, що візуально нагадує «човник». У місцях сильного ураження тканина листка може некротизуватися.

На молодих пагонах наліт часто буває дуже щільним і повстяним. Пошкоджені ділянки стебла набувають коричневого відтінку і можуть викривлятися в процесі подальшого росту.

При ураженні плодів на них формуються білясті плями, які з часом грубішають і перетворюються на коркові нарости. Такі дефекти не тільки псують вигляд, але й сприяють розвитку вторинних гнилей.

• Поява білого павутинистого нальоту.
• Скручування та деформація молодого листя.
• Викривлення та уповільнення росту пагонів.
• Розтріскування та опробковіння шкірки плодів.
• Передчасний листопад у середині літа.

Агротехнічні методи включають обов'язковий збір та знищення опалого листя, а також вирізку та спалювання уражених пагонів. Важливо не допускати загущення крони, забезпечуючи гарне провітрювання дерев.

Використання стійких до борошнистої роси сортів є ключовим елементом інтегрованого захисту саду. Рекомендується підбирати районовані сорти, адаптовані до місцевих умов.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів з різних груп: системні препарати на основі тріазолів ефективно пригнічують розвиток міцелію всередині тканин рослини.

Для профілактичних обробок до початку цвітіння і після нього доцільно використовувати контактні препарати на основі сірки. Вони створюють захисний бар'єр, що перешкоджає проростанню спор патогену.

У сучасних програмах захисту важливо дотримуватися чергування препаратів з різним механізмом дії для запобігання формування резистентності у популяції гриба Podosphaera tridactyla.