Борошниста роса люпину

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Erysiphe digitata, який є вузькоспеціалізованим паразитом рослин родини бобових, зокрема роду Lupinus.

Цей гриб розвивається переважно на поверхні епідермісу, випускаючи спеціальні гаусторії для поглинання поживних речовин з клітин господаря.

Цикл розвитку патогена включає конідіальну стадію для масового поширення влітку та сумчасту стадію для зимівлі у вигляді клейстотеціїв.

Розповсюдження спор відбувається повітряно-крапельним шляхом, що дозволяє інфекції охоплювати великі площі посівів за короткий час.

Патоген зберігається в грунті на рослинних рештках, що робить його важковикорінюваним без належної агротехнічної обробки полів.

Хвороба уражає усі надземні частини люпину, що призводить до значних порушень фізіологічних процесів у рослині та зниження врожайності.

Листя вкривається білим нальотом, що блокує доступ сонячного світла, обмежуючи фотосинтез та призводячи до передчасного відмирання тканин.

Стебла та черешки стають крихкими, часто деформуються, що послаблює загальну стійкість рослини до вилягання та шкідників.

Ураження квіток та молодих бобів призводить до абортивності плодів або формування дрібного, неповноцінного насіння, що знижує якість посівного матеріалу.

Втрати врожаю при епіфітотійному розвитку хвороби можуть сягати 30% і більше, залежно від сортової стійкості та погодних умов сезону.

Період активної вегетації хвороби припадає на літній час, починаючи з фази бутонізації та активного цвітіння люпину, коли складаються сприятливі умови.

Температурний режим у межах 20–25°C при помірній вологості є ідеальним для стрімкого розмноження конідій та ураження здорових частин рослини.

Ранкова роса сприяє проростанню спор, створюючи мікроклімат, необхідний для проникнення гіф гриба у тканини рослини-господаря.

У другій половині літа, особливо в роки з дощовим та вологим серпнем, ризик ураження посівів значно зростає, що вимагає підвищеної уваги агрономів.

Зниження температури восени стимулює формування клейстотеціїв, які стають джерелом інфекції для наступного року.

Першим симптомом є білий павутинистий наліт на поверхні нижніх листків, який швидко поширюється вгору по рослині.

З часом наліт ущільнюється, набуваючи борошнистої структури, що є характерним візуальним маркером для діагностики даного захворювання.

Під нальотом листя може жовтіти, скручуватися та набувати нетипового забарвлення, після чого тканини починають некротизуватися.

Уражені ділянки стебел можуть покриватися темними крапками, які є плодовими тілами гриба, що готуються до зимівлі.

Повна втрата тургору в уражених органах свідчить про глибоке пригнічення життєдіяльності рослини через паразитну діяльність гриба.

Основою контролю є чергування культур у сівозміні, що дозволяє розірвати ланцюг живлення збудника хвороби.

Якісне лущення стерні та глибока оранка допомагають мінімізувати кількість джерел інфекції на полі після збору врожаю.

Використання фунгіцидних препаратів на основі діючих речовин класу триазолів дозволяє ефективно зупинити розвиток міцелію при перших ознаках.

• Вибір стійких до борошнистої роси сортів люпину.
• Забезпечення оптимальної густоти посіву для кращої аерації.
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив для підвищення імунітету.
• Дотримання просторової ізоляції між полями різних років посіву.

Використання інтегрованих систем захисту рослин гарантує стабільний результат та збереження господарської цінності врожаю люпину.