Дематофора некрозна

Характерною рисою цього гриба є утворення потужного міцелію, який має вигляд білих ниток або ватоподібного нальоту на коренях уражених рослин.

Патоген здатний утворювати склероції — щільні чорні структури, за допомогою яких гриб тривалий час виживає в несприятливих умовах ґрунтового середовища.

Гриб має дуже широкий спектр господарів, що робить його надзвичайно небезпечним у розсадниках та інтенсивних багаторічних насадженнях.

Поширення відбувається через інфіковані ґрунтові частинки, воду для поливу, а також при контакті кореневих систем здорових та хворих рослин у ґрунті.

Від цього збудника страждають плодові дерева, виноградники, декоративні дерева та навіть деякі овочеві культури, такі як картопля чи томати.

Ураження кореневої системи призводить до порушення всмоктування поживних речовин та вологи, що спричиняє поступове в’янення та відмирання рослини.

Найбільшої шкоди гриб завдає молодим саджанцям, які можуть загинути вже через один-два сезони після зараження через повне руйнування коріння.

В інтенсивних садах патоген спричиняє осередкове відмирання дерев, що створює великі прогалини в насадженнях та значні фінансові втрати.

Висока шкідливість зумовлена здатністю гриба залишатися в ґрунті на місці загиблої рослини, що унеможливлює повторну посадку протягом кількох років.

Розвиток гриба найбільш активний у весняний та осінній періоди, коли температура ґрунту стабільно середня, а вологість залишається на високому рівні.

Влітку, при надмірному пересиханні або дуже високих температурах ґрунту, активність міцелію трохи знижується, але патоген не гине.

Інфікування коренів може відбуватися протягом усього вегетаційного сезону при наявності відповідних умов вологості.

Зимує гриб у формі грибниці або склероціїв, очікуючи сприятливих умов для початку нового циклу інвазії навесні.

Вологі, погано дреновані ґрунти є основними факторами, що сприяють швидкому поширенню Dematophora necatrix на сусідні рослини.

Перші ознаки хвороби проявляються на зовнішньому вигляді рослини: листя жовтіє, стає дрібним, дерево втрачає свою звичну силу.

При розкопуванні кореневої системи виявляється білий міцелій, що щільно обплітає коріння, та ділянки гнилої, темної кори.

Кора в місцях ураження стає м'якою, легко відділяється від деревини та має характерний запах прілого дерева або грибів.

На пізніх стадіях хвороби крона дерева починає стрімко засихати, оскільки коріння перестає виконувати свої життєві функції.

У ґрунті навколо коренів часто можна помітити чорні склероції, які нагадують дрібні зернятка або вуглинки.

Основним заходом боротьби є видалення уражених рослин разом з усією кореневою грудкою для мінімізації поширення інфекції.

На місці видаленого дерева рекомендується замінити ґрунт та провести дезінфекцію ями спеціальними препаратами для пригнічення патогенів.

Важливо забезпечити добрий дренаж ділянки, щоб уникнути накопичення надмірної вологи, яка сприяє розвитку білої гнилі.

Використання біологічних препаратів на основі грибів-антагоністів, наприклад Trichoderma, допомагає оздоровити ґрунт.

Регулярний моніторинг стану кореневої шийки саджанців дозволяє вчасно виявити початок хвороби та ізолювати хворі рослини.