Дематіум трав'яний

Dematium herbarum — це сапротрофний, інколи слабопаразитний недосконалий гриб, що належить до гіфоміцетів. Його часто виявляють як вторинний патоген на багатьох сільськогосподарських культурах.

Міцелій гриба септований, темного кольору, що формує характерні оливково-чорні або бурі оксамитові нальоти на уражених частинах рослин.

Конідієносці мають просту або розгалужену структуру, на яких утворюються ланцюжки конідій. Самі конідії можуть бути як одноклітинними, так і двоклітинними.

Цей гриб тісно пов'язаний з групою кладоспорієвих грибів, тому їх часто важко розрізнити без проведення мікроскопічного аналізу в лабораторних умовах.

Він здатний виживати в широкому діапазоні умов, що робить його вкрай поширеним мешканцем рослинних залишків та поверхні ґрунту.

Патоген уражує широкий спектр культур, включаючи зернові злаки (пшеницю, ячмінь), технічні та овочеві культури, особливо в умовах підвищеної вологості.

На зернових культурах гриб частіше заселяє нижні листки, що вже почали відмирати, сприяючи їх швидкому руйнуванню та поширенню інфекції на верхні яруси.

Овочеві культури страждають від цього гриба переважно після збирання врожаю або при наявності механічних пошкоджень шкірки плодів та коренеплодів.

У сховищах гриб викликає швидке псування продукції, покриваючи її поверхню темним нальотом, що супроводжується неприємним запахом і втратою товарних якостей.

Загальна шкодочинність проявляється у зниженні фотосинтетичної активності рослин та суттєвому скороченні термінів зберігання зібраної продукції.

Найбільш інтенсивний розвиток гриба спостерігається у другій половині вегетаційного періоду, особливо після дощових періодів із помірними температурами.

Гриб зберігається в ґрунті, на рослинних рештках та насіннєвому матеріалі у вигляді міцелію та конідій, які витримують зимові умови.

Поширення спор відбувається повітряними потоками та краплями дощу, що сприяє швидкому перенесенню інфекції з однієї ділянки на іншу.

Оптимальні умови для розвитку патогена — температура від 18 до 24 градусів Цельсія та висока вологість повітря, що перевищує 80-85 відсотків.

Навесні, з настанням стійкого тепла, перезимовувавші конідії починають активно проростати, інфікуючи молоді тканини ослаблених рослин.

Основним візуальним симптомом є поява темних, майже чорних плям, що поступово зливаються і вкриваються оксамитовим нальотом спороношення.

Листя рослин починає жовтіти з країв, поступово скручується і вкривається плямами, що врешті-решт призводить до їх передчасного відмирання.

На плодах або овочах з'являються ділянки з розм'якшеною тканиною, які з часом стають темно-оливковими або чорними через масове утворення конідій.

При ураженні колосків спостерігається потемніння лусок, що в умовах високої вологості перетворюється на загальну гниль колоса.

• Поява оксамитового темно-оливкового нальоту;
• Хлороз та некроз тканин листя;
• Розм'якшення тканин плодів;
• Передчасне в'янення рослин.

Використання сівозміни з виключенням культур-господарів гриба дозволяє істотно зменшити накопичення інфекційного фону на полі.

Ретельне очищення поля від рослинних решток після збирання врожаю позбавляє гриб головного субстрату для виживання в міжвегетаційний період.

Застосування фунгіцидів, зокрема препаратів міді, карбендазиму або азолів, ефективно стримує розвиток патогена під час вегетації.

Контроль мікроклімату в сховищах, включаючи зниження температури та забезпечення інтенсивної вентиляції, є вирішальним фактором збереження врожаю.

Збалансоване живлення рослин мікроелементами підвищує їх природний імунітет, роблячи тканини менш сприйнятливими до проникнення грибниці.