Дермея псевдотсуги

Збудник Dermea pseudotsugae належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскомікоти. Це вузькоспеціалізований фітопатоген, що вражає представників роду Псевдотсуга (Pseudotsuga), зокрема відому в лісовому господарстві псевдотсугу Мензіса.

Гриб утворює невеликі плодові тіла (апотеції), які зазвичай згруповані на ураженій корі. Вони мають вигляд дисків коричневого або бурого кольору, що з'являються на відмерлих ділянках рослини після того, як грибниця повністю опановує тканини.

Міцелій патогена активно розвивається в камбіальному шарі, що призводить до порушення фізіологічних процесів дерева. Гриб є досить адаптивним і здатний тривалий час зберігатися в тканинах господаря, витримуючи коливання температур.

Виявлення цього виду вимагає мікроскопічного дослідження, оскільки апотеції можуть бути сплутані з іншими сапротрофними грибами, що мешкають на корі хвойних. Характерною ознакою є специфічна форма спор.

Життєвий цикл включає стадії розмноження, що дозволяють грибу швидко поширюватися в умовах високої вологості. Патоген становить особливу загрозу для молодих культур та саджанців у розплідниках.

Основним господарем є дугласія (псевдотсуга Мензіса). Патоген вражає як молоді дерева, так і дорослі екземпляри, спричиняючи некротичні ураження кори та відмирання пагонів.

Гриб зазвичай проникає через рани на корі, місця розтріскування від морозу або пошкодження, завдані шкідниками. У місцях інфекції кора стає втиснутою, що свідчить про швидку загибель камбію.

Ураження призводить до повної втрати товарної якості деревини, що є критичним для лісового господарства. Сильні інфекції викликають затримку росту дерева та його передчасне всихання.

У розплідниках поширення Dermea pseudotsugae може спричинити епіфітотійний характер захворювання, призводячи до масової загибелі посадкового матеріалу. Це завдає значних економічних збитків.

Ослаблені дерева, уражені цим грибом, стають вразливими для вторинних шкідників, таких як короїди, що ще більше прискорює процес їх загибелі в насадженнях.

Візуально хвороба проявляється через потемніння та локальне відмирання кори. На уражених ділянках часто спостерігається виділення смоли, яка змішується з грибними утвореннями.

Навесні або після періодів дощів на поверхні ураженої кори чітко помітні дрібні плодові тіла апотеції. Вони виглядають як крихітні бородавки або диски, що виходять з-під коркового шару.

Верхівки дерев або окремі гілки над місцем ураження поступово жовтіють, а потім стають бурими. Це типовий симптом переривання постачання поживних речовин через пошкоджену провідну систему.

При детальному огляді видно, що кора в зоні некрозу відшаровується від деревини. Під нею можна знайти розгалужену грибницю, яка має брудно-білий або світло-коричневий колір.

На старих деревах місця поразок можуть перетворюватися на глибокі рани, які дерево намагається залікувати, утворюючи напливи каллюсу, однак гриб часто долає ці захисні бар'єри.

Для запобігання поширенню патогена необхідно проводити регулярне санітарне очищення лісових ділянок. Усі сильно уражені дерева повинні бути негайно видалені та утилізовані.

Важливим заходом є дотримання технології вирощування, зокрема уникнення надмірного загущення посадок. Покращення циркуляції повітря сприяє швидкому висиханню хвої та кори після опадів.

Хімічний захист передбачає використання дозволених фунгіцидів у періоди розпускання бруньок та активного росту. Регулярний моніторинг стану насаджень дозволяє виявити інфекцію на ранніх стадіях.

Потрібно захищати молоді саджанці від механічних пошкоджень та впливу низьких температур, що створюють вхідні ворота для інфекції. Використання стійких до хвороб сіянців є стратегічно важливим.

Після проведення рубок важливо обробляти пеньки та місця зрізів спеціальними дезінфікуючими засобами, щоб запобігти колонізації грибом свіжих ран, що відкриті для розповсюдження спор.